Головна

Звична нам валер’яна має й споконвічну національну назву. І так не лише в нашому лікарстві. Розкриваю грубезну чеську енциклопедію, видану в Празі року 1981: “Наші рослини в лікарстві”, сторінка 214 красується рослиною “Козлік”. Нижче латинню – валеріана лікарська. Таку ж саму назву має рослина й у поляків. А тато величали це зело – цапиною борідкою. Бо й справді, свіжо викопана на торфовистім  григорівськім приболітті вона різко тхне цапом. Проте має ця рослина й притаєну забуту волховську назву – мавчин цвіт.

Збирали колись її знахарі лише в сутінках і на ущербнім місяці. Тоді зело має найпотужніші лікувальні властивості.

В історії людського суспільства є постаті, діяльність яких викликала й викликає в представників різних поколінь і епох постійну зацікавленість, прагнення зрозуміти мотиви їхніх вчинків, спосіб мислення, причини того інтересу, який вони становили і становлять як для близьких, так і віддалених нащадків. Такою постаттю в історії України є Іван Мазепа, гетьман Військ Запорізьких з обох сторін Дніпра, Кавалер славного ордена Святого Андрія та Білого Орла – титул, яким він підписував гетьманські документи в останні роки життя.(Військо Запорізьке – офіційна назва Козацької держави).

Минуло вже понад 320 років з часу обрання Івана Степановича на посаду гетьмана. Відбулося це 1687 року на козацькій раді в містечку Коломак, тепер Харківської області, у польових похідних умовах, після арешту і позбавлення гетьманської булави І.С.Самойловича, на якого В.Голіцин, фаворит московської правительки Софії (регентші малолітніх царів Івана V та Петра I), але бездарний полководець, звалив провину за невдалий похід московського війська разом з українськими козаками на Крим. Шлях опального гетьмана  після тяжких тортур проліг на схід, у далекий Тобольськ, а його синові, Чернігівському полковнику Григорію Самойловичу, відтяли в Севську голову. Другий син, Яків, поїхав разом з батьком, під пильною охороною на заслання до Сибіру.

30 вересня, у  день Віри, Надії, Любові та матері їх Софії, відзначили своє професійне свято бібліотекарі. У день, коли вже „лелеки понесли на своїх крилах літо”, як поетично сказала у вітальному слові директор централізованої бібліотечної системи С.М.Туз, святкують не лише бібліотекарі, а всі шанувальники книги й слова, яке було початком усього сущого на землі.  Світлана Миколаївна передала колегам вітання від ветерана із Зеленівки Мотрони Лапи, її віршовані рядочки з лікарняного ліжка (саме там застало Мотрону Миколаївну свято) дихають вічною любов’ю до книги, до справи життя:

 Уклін тобі, моя бібліотеко,
 Сім’ї кубельце, оберіг,
 Мій дід „Кобзар” усе беріг,
 Моливсь до книги, до ікони,
 Учив нас жити по закону.
 Моя ти книго, Божий дар,
 А ти горіла, як пожар,
 І сльози капали смолою,
 Будь, книго, зіркою ясною.

Тепер космічні віражі,
А я – туди, де стелажі,
Твої слова теплом зігріті,
Це – храм душі, це розум світу.
Бібліотека, острівець
всіх вподобань і всіх сер-
дець,
До тебе думкой припаду,
Я все життя до тебе йду.

У суботу, 2 жовтня, у приміщенні райдержадміністрації відбулося урочисте вручення нагород учасникам Першості району з футболу. Переможцем турніру став «ФК Гайворон». 2 місце посіли хлопці з «ФК Дмитрівка». 3 місце – «Ветерани» (м. Бахмач).

Нагороджували переможців голова РДА О.І.Допа, заступник з гуманітарних питань - Н.В. Герасько та начальник відділу з питань молоді й спорту О.О. Яненко. На урочистості прибули представники команд-переможців, а також був запрошений капітан найбільш перспективної команди КМС-285 Бабіч Роман. Йому, як представнику наймолодшої команди, була вручена Почесна грамота. О.І. Допа відзначила позитивну тенденцію розвитку футболу в районі. Крім почесних грамот, переможці та призери одержали кубки та медалі. Як кращому бомбардиру першості з футболу Стецюку Олександру («ФК Гайворон») голова вручила грамоту. Був відзначений спонсор команди «ФК Дмитрівка» А.П. Іваненко Почесною грамотою.

Мої діди-прадіди були справжніми козаками, славні традиції минувшини в нашій родині намагалися зберігати завжди. Відрадно, що тепер козацтво відроджується. Дізнавшись, що в місто приїздить Бахмацький осередок  Чернігівського земляцтва в Києві, вирішив взяти на зустріч і внука. Навіть  дозволив малому  пропустити уроки у музичній школі. Мовляв, музику надолужиш, а таких козаків не побачиш.

Перше враження було таким, що свято вдалось -  концерт був дійсно гарний, лунали пісні, було доволі хореографії у виконанні балетної групи, піднімали настрій гумористи. Промовці відзначали, що ця урочистість подвійна, адже святкова зустріч вирувала напередодні  Дня українського козацтва.  Та марно шукав очима представників саме того козацтва.  Від пишного дійства  залишився неприємний присмак, бо зрозумів , що  то був звичайний передвиборний концерт. І перед онуком якось незручно було: дід начебто й брехуном виявився – козаків він так і не побачив, а музичні уроки пропустив.

І все ж вдячний  нашим землякам, хто живе тепер у Києві, та не забув рідну сторону. Нехай такі зустрічі відбуваються й надалі, і не обов’язково з нагоди виборів.

 

Рубрика «Ми вимагаємо” в „Пораднику” №39 – прозріння для виборців. Згодна з тим, що ми голову міської ради наймаємо на роботу. Ми, виборці, диктуємо йому свої умови. Це повинен бути правник-адвокат для населення (виборців) міста, а не людина, яка вивчила закони тільки для себе. Повинен бути чесним до себе передовсім, і якщо не по «Савці свитка» (українська приказка), немає результатів у роботі, то чесно через рік піти добровільно у відставку.

Депутати щоб не «мавпували» Верховну Раду і не брали перерви на домовленості між партіями. А от чого мені особисто, як виборцю, у їхній роботі не вистачає, так це гласності: хоча б по одному від кожного з них допису в газети, аби ми бачили результативність їхньої праці. Адже їх також обрали ми – представляти наші інтереси в органі місцевого самоврядування.

* Очільник громади повинен бути освіченою людиною, бажано – виробничником, обов`язково знати економічну, банківську справи, бути юридично обізнаним.
* Суворе дотримання закону і правил прийому громадян у міській раді.
* Депутатська приймальня в міській раді.
* Упорядкування і благоустрій міста – загальна справа всіх служб, підприємств, громадян.
* Громада НАЙМАЄ голову на роботу і тому вимагає як, роботодавець, виконання зобов’язань.
Примітка: Пропозиції наших читачів захищені авторським правом, тому прохання до кандидатів не використовувати їх у своїх програмах, а майбутньому голові - орієнтуватися в роботі.

Якщо чесно, не очікував такої бурхливої реакції на наш заклик до бахмачан. Та думаю, що це тільки початок. Нам телефонують, пишуть, приходять і спілкуються „вживу”. На жаль, не всі кандидати на чільне бахмацьке місце читають нашу газету, так як телефонні дзвінки з їхніх штабів з пропозиціями про розміщення рекламних матеріалів продовжують надходити. І будуть надходити до 31 жовтня. Читачі вже знають, а для „нечитаючих” нагадаємо, що „Порадник” узяв на себе зобов’язання не друкувати  рекламних матеріалів від кандидатів на посаду міського голови, а послухати самих виборців. Створити прецедент, за якого програму розвитку нашого міста на найближчі кілька років напишемо ми самі, його жителі. „Ми, бахмачани,  вимагаємо!” – це вже не просто заклик, це громадське соціальне опитування, мета якого – виявити найболючіші та найгостріші проблеми нашого міста, сформулювати завдання, над якими першочергово повинен працювати майбутній голова й депутати. І ми вирішили вийти за рамки газетних площ, адже не всі жителі читають «Порадник». У найближчий час ми розповсюдимо містом анкету громадської ініціативи з однойменною назвою: „Ми, бахмачани, вимагаємо!”. Велике прохання заповнити її та повернути до редакції по вул.Дружби, 4 (вхід через «Віртуал»), або в газетні кіоски „Порадника” в універмазі чи в приміщенні райради по вул.Жовтневій. Це дасть нам змогу більш точно й широко проаналізувати міські проблеми. Шановні читачі, будьте активними,  не залишайтесь осторонь – адже це наше місто, і нам у ньому жити! І хочеться сподіватися, що ми гідні жити краще, у дійсно чистому, охайному й красивому Бахмачі. З прийнятними тарифами на воду, тепло та інші послуги. Без чиновників-хапуг, без бюрократів-казнокрадів. Адже дійсно, наш заклик-оголошення - «Розшукується чесний і розумний голова для міста», а не «Здається місто в оренду для голови. Недорого!»

 Отже, з чого почати? З аналізів, як у медицині.
„Задати” програму майбутньому міському голові – це добре. Та щоб її скласти, давайте робити аналіз. Звернемось до історії. Історії зовсім недавньої – з минулих передвиборчих перегонів.

„Підтримаймо людину, яка вже має досвід успішного керівництва нашим містом, яка здатна взяти на себе відповідальність за майбутнє Бахмача!”

Оцей оптимістичний заклик – із програми нині діючого міського голови, з якою Олег Васильович Поліщук ішов на вибори 2006 року.