Головна

Гастрит, хронічний коліт, панкреатит, холецистит.
Взяти копаний пізно восени (на приболіттях) чи рано навесні корінь родовика - 100 грамів, подрібнити, залити 0,5 л горілки. Настояти в теплому темному місці три тижні. Окремо беруть березові бруньки, бруньки тополі чорної, коріння перстачу прямостоячого (калган). Порівну, щоб було 100 г на 0,5 л горілки. Настояти стільки ж. Відцідити, рідини з’єднати. Уживати по чайній ложці на 3 ст.л. перевареної води за 30 хв. перед їжею тричі в день протягом місяця. Два тижні перерва, а при необхідності повторити.

Я завсегдатай рынка, люблю бывать здесь в гуще людской массы. У пенсионера времени достаточно, возникает желание пообщаться. Естественно, покупаю продукты, чаще всего захожу в молочный, рыбный и мясной павильоны. Как-то был свидетелем контрольных закупок, совершенных председателем районного совета Сорокой. Был при нём корреспондент. О выявленных нарушениях рассказала районная газета. Председатель пообещал навести порядок на рынке. Таких обещаний мы слышали бесчисленное множество, думал, что это очередная трескотня. Приношу извинения, Сорока оказался хозяином своего слова - на рынок зачастили представители служб, обязанных контролировать условия обслуживания покупателей. Теперь, без сомнения, порядка стало больше.

За даними відділу РАЦС районного управління юстиції у вересні 2010року в Бахмацькому районі народилося 37 немовлят, з яких 16 поповнили населення райцентру.

Жіноча більшість отримала наступні імена:
Альбіна, Альона, Анна (троє), Вікторія (2), Дарина, Дар’я, Даша, Єва, Ірина, Олександра (2), Олеся, Поліна (2), Софія (4).

16 хлопчиків нарекли такими іменами:
Андрій, Антон, Артем, Владислав, Дмитро (2), Євгеній, Єгор, Ілля, Максим, Марк, Нікіта, Олександр, Роман, Станіслав (2).

35 щасливих пар стали на весільний рушничок минулого місяця.
9 розлучень зареєстрували у відділі.

Насамкінець – сумна статистика місяця: 95 жителів району відійшли у вічність, з них 28 жили в м.Бахмачі.

До редакції зателефонували: „Роз’ясніть хоч ви нарешті, бо зовсім заплутали з цими партіями. У листі до редакції минулого числа „Порадника” (№39) читаємо про першого секретаря райкому комуністичної партії М.М.Булаха. Читали і його привітання до Дня визволення в іншій районній газеті - „Голос Присеймів’я”. Але там же читаємо про М.М.Булаха, що він очолює партію регіонів. Так що це таке?”
 
„Порадник” пояснює.
 Дійсно, зараз, під час чергових місцевих виборів, ця інформація може бути принциповою. Виборець повинен робити свідомий вибір.
 М.М.Булах і М.М.Булах - дві абсолютно різні людини, не родичі, при цьому тезки як по імені та по батькові, так і за прізвищем.

Усе геніальне – просте. Не розуміла цього вислову до своїх ... років (не скажу скільки мені, бо уряд ще добавить пенсійного віку жінкам, як узнають, до скількох років виживають наші пенсіонери!)

Трохи відступлю. Як відомо, одразу винайшли колесо, а вже років так через декілька тисяч – велосипед.

До чого то я? Почався період, який називаю „Вибєрі мєня!” Керувати містом охочих чималенько. Буде безліч фантаст-програм, які після виборів можна не виконувати. Але одне знаю твердо: будуть обіцяти „і білку, і свисток”. Та в нас, виборців, є основа – колесо, тобто вибори. Давайте самі складемо велосипед – дамо свою програму. Стаття в „Пораднику” (№39 – „Ми, бахмачани, вимагаємо!”) і є те геніальне просте – колесо.

Шановна редакція! Звертаюсь до вас з таким запитанням: хто з партійних функціонерів потурбується про впорядкування могили колишнього першого секретаря Бахмацького райкому компартії України І.Я.Свириденка? Уже більше двох років до його могили, розташованої на кладовищі по вулиці Південній, ніхто з колишніх соратників не підходив. Хоча на це зверталась увага (автором листа) секретаря міської партійної організації М.Шарапи, першого секретаря райкому партії М.Бараненка, членів бюро райкому, новообраного першого секретаря райкому партії М.Булаха.

 Більше 19 років очолював Іван Якович Свириденко районну партійну організацію в 60-70 роки минулого століття. Це був період великої розбудови промисловості, сільського господарства району. Іван Якович  - учасник Великої Вітчизняної війни, був нагороджений багатьма орденами й медалями. Мав високі урядові нагороди за розбудову народного господарства. А тепер забутий і покинутий сучасними комуністами.

До святкування 67-річчя звільнення Бахмача від німецько-фашистських загарбників у газеті „Голос Присеймів’я” до ветеранів війни звернувся нинішній перший секретар райкому компартії України М.М.Булах. Мабуть, він звертався тільки до живих ветеранів? А як же відомий вислів: „Ніхто не забутий?”

 Вересневого чудового дня, одного з таких неповторних золотих днів „бабиного літа” до районного історичного музею сходилися відвідувачі здебільшого жіночої статі. На зустріч з бахмацькою вишивальницею Галиною Миколаївною Скороход прийшли і колеги по захопленню, й учениці міських шкіл, що теж познають ази цього давнього, як світ, виду мистецтва, і просто шанувальники прекрасного. У залі їх зустрічала ... краса. Буйногриві коні неслися по зелених луках, грайливий песик дивився просто вам у вічі своїми бісеринками-очицями, пейзажі розповідали про всі пори року, незмінно улюблений всіма майстринями Кобзар супив брови під своєю знаменитою смушковою шапкою і суворий лик Богородиці нагадував про вічне. А в другому залі килими майоріли веселковими кольорами, подушечки-думки так і зазивали покласти голову на їхні теплі візерунки, вишиті сорочки і спідниці так і просилися на молодиць, що їх роздивлялися, а рушників..!

 

„А що там у них за робота – книжки видавати!” – бувало, чула таке. Так говорять люди, далекі від розуміння просвітницької ролі бібліотекаря. Особливо, коли це сільська  бібліотека. Це чомусь нашим міністрам зверху здалося, що всі села вже давно з Інтернетом і там можуть без проблем вчитися за електронними підручниками. А насправді в далеких селах і з телефонним зв’язком великі проблеми, і  пошта працює не щодня, і хліб їдять не гарячий, а закуповують у „заїжджі” дні. Та ми зараз не про це – про бібліотеку, яка на селі – один з осередків культури, що  і в роки тотального руйнування не перервав своєї роботи, витримує ось уже скільки років – у більшості своїй - холод неопалюваних приміщень, нестачу книжкових фондів і неповну зарплату на 50% чи 75%. А ще вони співають, танцюють, творять...

Головне в спорті – матеріальна база. Бігати, звичайно, можна і в кедах, і по будь-якій дорозі. Та майже всі види спорту потребують вкладень, і чималих.  Та коли про розвиток спорту починають говорити в будь-якому місці, на будь-якому рівні – відповідь одна: немає грошей, потрібні інвестиції, потрібні фахівці. Хоча скажу: дуже мало є районів не лише в нашій області, а й в інших, де на такому рівні, як у Бахмачі турбуються про розвиток спорту. Візьмемо, наприклад,  бахмацький стадіон, поле якого, мабуть, найкраще в області. Це відзначають футболісти всіх команд, які беруть участь в районному та обласному чемпіонатах на нашому полі. На стадіоні  зусиллями ентузіастів для любителів спорту змонтовано більше 60 тренажерів, літом працює душ - і займаються тут люди безкоштовно! А знаєте, скільки коштує година занять у фітнес-центрі? Чи абонемент на місяць? А якщо ви фанат спорту – і тренуєтесь цілий рік? Відповім – абонемент на рік коштує майже 1,5 тисячі доларів. Це при умові, що ви тренуєтесь 1-2 рази на тиждень. Кому цікаво – порахуйте, скільки виходить у місяць чи за годину.