Головна

Расскажу о деповце

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Наші свята

Опубліковано: Четвер, 07 листопада 2019, 12:10

С Александром Шило знаком более тридцати лет. Впервые встретились, когда передового токаря механического цеха пассажирского вагонного депо фотографировал для районной газеты. Именно пожелтевшая от времени страница „Радянського села” с портретом станочника напомнила о той встрече. Потом наши пути пересекались не однократно и не только на предприятии. Александр был заметен и в спорте, и в самодеятельности. Защищал спортивную честь депо на футбольном поле и на волейбольной площадке, играл в настольный теннис. Пел в хоровом коллективе деповчан и в мужском вокальном ансамбле. Обо всем этом напомнила затерявшаяся среди бумаг газетная вырезка. А еще заново узнал, что его отец и мама, дед и бабушка работали на „железке”. А тут как раз приближался праздник железнодорожников, чем не кандидатура для заметки в газету, как представителя династии. Отправился в депо...

На проходной подсказали, что Александра Шило, Александра Анатольевича, тут же, на проходной, и дождусь, мол, вот-вот подойдет.

И вот разговариваем.

- Спасибо, что вспомнили, только к станку не подхожу уже много лет.

Прошу рассказать, что и как.

- На вагоноремонтное предприятие пришел в далеком 1980, до этого пяток лет проработал в Киеве на заводе „Ленинская кузница”. В депо работал в цеху главного механика, был конец мая, а уже в сентябре призвали в армию. Служил в Москве в автобатальоне на рембазе. Некоторое время стоял у станка, совершенствовался, пока не назначили командиром отделения, а потом замкомандира взвода. Служба закончилась, возвратился домой. Снова пришел в тот же цех. Голая ставка не располагала к особому рвению, но ситуацию изменил случай. Как-то за моей работой понаблюдал начальник механического цеха Владимир Филиппович Налигацкий и предложил перейти к нему. Мол, получать будешь вдвое больше, как тут не согласиться. Платили, и вправду, хорошо. Не только мне, всем токарям, имел, впрочем, пятый разряд. В то время труд станочника, рабочего ценился. Я и коллеги получали больше начальника депо. Сейчас совсем иное дело. Но это забежал вперед. Доверили мне самый производительный станок, точил детали в десятки килограмм. Это и траверсы, и балочки. А если нужно шлифонуть коллектор электрогенератора, то тут разговор пойдет о центнере. Не дай Бог, такой штуковине вырваться из патрона, потому затягиваешь изо всех сил. Потом с таким же усилием деталь освобождаешь. Пока был помоложе, справлялся. А потом стали сдавать суставы. Пытался лечить, сначала в Конотопе, а затем и в Киеве. Как-то очередной столичный эскулап поинтересовался моей профессией. Узнав, что работаю за станком ДИП-300, и что за ним уже четверть века, посоветовал сменить профессию.

- Ты, брат, не первый. Посуди сам, целый день согнувшись над суппортом, топчешься возле станины, движения здорового нет. Меняй профессию…

Удивила осведомленность врача по части станков: «суппорт», «станина». Оказалось, он изучал профболезни, мой недуг довольно характерный.

Обратился к начальнику, так, мол, и так. Евгений Иванович Бойко выслушал, посетовал, что придеться искать другого токаря, мне же предложил работу в охране.

Прав был киевский доктор, понемногу здоровье стало возвращаться – все же на новом месте больше движения, да и воздух посвежее. Только, знаете, иногда посмотрю на ребят помоложе, что спешат в цех к станкам, и так сожмется что-то возле сердца, так хочется стать к станку, услышать неповторимый звук вращающегося шпинделя. Но знаю, такого уже не дано.

Утешаю собеседника, мол, проработал там ударно, не грех теперь расслабиться.

- Может оно и так. Недавно вспоминал основные вехи деповской моей жизни. На Доску Почета заносился неоднократно, грамот не счесть, есть еще и времен комсомола, причем из Киева, из Центрального комитета. И областного совета. Дважды избирался депутатом городского совета. Что интересно, за мою бытность сменилось шесть начальников депо. Ныне седьмой, говорят, это число счастливое…

Борис Бобрышев

Как не вспомнить

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Наші свята

Опубліковано: Четвер, 07 листопада 2019, 11:39

Ко Дню железнодорожника решил проведать тружеников путемашинной станции, легендарного ПМС-285. Отправился на предприятие. Уже представлял, с кем встречусь, подготовил вопросы. Но не тут-то было, сказано точно, что пэмээсовцы чаще на линии, на колесах. Так и оказалось – уже четвертые сутки путейцы пребывали в Чернобыле, выполняли работы по реанимации железножорожного полотна на Янов. Надо же, уже стало забываться название этого белорусского городка. А тут напомнили. Вспомнил и Чернобыль, его никак не забыть. Особенно врезалась трагедия на ЧЭАС в сознание, да и сами судьбы путейцев. Иначе и быть не может, тогда, в самые опасные дни, практически весь колектив путейцев отправился в зону, в самое её жерло. Три четверти коллектива – стали ликвидаторами последствий Чернобыльской трагедии. Многих из них уже нет среди нас. Ушли за черту вечности начальник базы Николай Андреевич Чигринец, главный инженер Геннадий Абдурасулович Маматкулов, инженер- технолог Валерий Степанович Копытченко.

Узнаю, что ветку на Янов восстановили лет десять назад, но она оказалась невостребованной – ни грузов, ни пассажиров. За эти годы полотно скрылось в молодой поросли деревец, не говоря уже о сорных травах. Вот и оправились путейцы навести лоск на тех стальних километрах, которые соединят две братские республики.

Тридцать три года безмолствовал этот, когда-то оживленный, участок пути, и вот его возвращают в строй. Между прочим, среди сегодняшних путестроителей работает и прораб перегона Сергей Иванович Горбатенко – тоже ликвидатор. Сколько воды утекло с той поры, думал ли путеец, что посчастливится возвратится.

Пользуясь удобным случаем, поздравляю колектив путестроителей с профессинальным праздником, с особым теплом - тех, кто защитил всех нас тогда, 33 года назад.

Борис Седач

Турнір з мініфутболу серед ветеранів

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Спортивна сторінка

Опубліковано: Четвер, 07 листопада 2019, 11:07

Шостий рік поспіль на гостинній Гайворонській землі відбувся міжрайонний турнір з міні-футболу серед ветеранів.

Цю гарну традицію започаткував Гайворонський сільський голова Валентин Борисович Бойко, життя якого тісно пов’язане з футболом з самого дитинства.

Участь у змаганнях взяло 6 команд – Гайворон, Дмитрівка, Бахмач, Ічня, Талалаївка та Конотоп.

У цьому році переможцем турніру стала команда «Ветерани» (м. Бахмач), але перемогла, як завжди, дружба.

Головне для хлопців була не лише перемога, але й живе спілкування.

Номінацію самого досвідченого гравця турніру одностайно віддали Віктору Федченку, а найкращого гравця – Сергію Власенку.

Після нагородження Валентин Борисович, як щирий господар, зібрав усіх гостей у сільському Будинку культури.

І, як завжди, Гайворонська земля вразила своєю гостинністю, бо поки ми грали, щирі господарі готували всілякі смачні страви (уха, куліш на кострі та інші кулінарні викрутаси).

Так що у третьому таймі переможцями, безсумнівно, виявилися господарі цього чудового турніру.

Ще раз ми дуже вдячні організатору та його помічникам, які організовують такий турнір та проводять його на такому високому рівні.

Микола Мицик,
голова БРО ФСТ «Колос»

Финишировали земляки

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Спортивна сторінка

Опубліковано: Четвер, 07 листопада 2019, 10:48

К 75-летию освобождения Украины от фашистов мои одноклубники ДМК «Гармония» принимали участие в легкоатлетических соревнованиях, посвященных этой знаменательной дате.

25 октября на станции Дочь уже в тридцатый раз встретились легкоатлеты Бахмача, Борзны, Конотопа, Коропа, Щорса. У спортсменов эта база пользуется особой привлекательностю. Причиной тому служат удобный подъезд, отличная природа, возможность не только посоревноваться, но и содержательно отдохнуть.

Из моих земляков отличились Ярослав Кириленко (шк.№1), ІІІ место в тройном прыжке. Александр Верещак (гимназия), был третьим в беге на 60 метров. Андрей Вовк из Писок проявил себя в прыжках в длину.

И дети, и взрослые запомнят этот день не только соревнованиями. Прямо на лесных полянах происходили игры, горел костер, кто-то собирал грибы, кто-то нашел новых друзей. Положительных эмоций увозили вдоволь.

А 27 октября в Энергодаре на Запорожье клуб любителей бега «Скиф» при Запорожской АЭС провел ХХVІ Международный марафон. Борис Михайлов преодолел 42 км 198 метров и показал ІІ результат.

Сергей Кровлайдис,
мастер спорта

Бахмачани-призери легкоатлетичних змагань

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Спортивна сторінка

Опубліковано: Четвер, 07 листопада 2019, 10:25

18 жовтня 2019 року в м. Київ проводились Всеукраїнські змагання з легкоатлетичних метань.

Наш вихованець Саєвський Ілля 2006 р.н., виступаючи у віковій групі 2004 р.н. і молодші, завоював бронзову нагороду, а також встановив новий рекорд області серед юнаків до 14 років, який тепер становить 47 м. 22 см. Підтвердивши III спортивний розряд в метанні спису. Підготував вихованця старший тренер-викладач Небощицький Георгій Олегович.

20 жовтня 2019 року в м.Шостка Сумської області проводилась відкрита першість м. Шостки з легкої атлетики серед учнів ДЮСШ трьох вікових груп 2005-7006, 2007-2008, 2009 і молодші. Бахмацька ДЮСШ сектору освіти взяла участь в змаганнях всіма віковими групами. Брали участь 43 учні. За підсумками змагань треба відзначити переможців та призерів змагань. Серед наймолодшої групи Михайленко Артем зайняв І місце. Підготував тренер-викладач Білич О.Л. Колодій Дар’я зайняла II місце. Ткаченко Олександр зайняв II місце, Цупко Ірина зайняла II місце підготував тренер-викладач Іванько Ю.Б.

Самойлов Владислав зайняв III місце. Тренер-викладач Малашенко І.О.

Малашенко І.О.,
заступник директора з навчально-тренувальної роботи

АГРОТРЕЙД допомагає – молодь розробляє

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: Четвер, 07 листопада 2019, 10:04

Якось у Курені з’явився студентський «десант» – представники Української академії лідерства (УАЛ). Це був перший етап конкурсу соціальних проектів «Громадотворець», який започаткувала Група АГРОТРЕЙД і провела в партнерстві з (УАЛ) і Благодійним Фондом Всеволода Кожемяка «Україна ХХІ».

Студенти вивчали особливості життя села і допомагали людям створювати соціальні проекти, яких врешті-решт було майже два десятки. На втілення задумів у життя холдинг виділив 50 тис. гривень.

Ініціативні групи пропонували різне – від благоустрою окремих вулиць до зведення сільської пекарні. Обговорювали проекти і визначали переможця у фіналі, який проходив у вигляді громадських слухань. Найкращою визнали ідею створення центру дозвілля на базі сільського Будинку культури №2. Саме ця пропозиція набрала найбільше прихильників.

Що ж привабило курінців? Автори проекту запропонували встановити у закладі культури настільний теніс, більярдний стіл, аерохокей і настільний футбол. Крім ігор, передбачили придбання музичного центру зі світловими ефектами для святкових і розважальних заходів.

Молодь проявила активність і взяла участь у реалізації власного проекту, допомагаючи облаштовувати комфортне і затишне місце для відпочинку.

І ось відбулося урочисте відкриття. Зійшлася учнівська молодь, вільні від справ мешканці, актив і керівництво села. Прозвучали звичні для таких урочистостей привітання і побажання.

З досягненням своєї мети молодь поздоровив сільський голова Леонід Вдовенко. Висловив упевненість, що змістовне проведення часу сприятиме згуртованості підростаючого покоління, залученню молоді до спорту і корисного дозвілля. Разом з тим подякував агротрейдівцям за надану можливість самостійно впливати на розв’язання своїх проблем.

Заступник директора місцевої школи Надія Гриненко, якій молодь доручила презентувати проект у фіналі, розповіла, що робила це з особливим задоволенням. Бо знає, як важливо відірвати підлітків від вулиці, від нескінченного захоплення комп’ютерною технікою, смартфонами. «Сподіваюся, центр дозвілля сприятиме приязні, миру і дружбі наших вихованців і всієї курінської молоді», – завершила Надія Миколаївна.

Святковим завершенням став концерт незрячого співака Івана Ганзера – одного з переможців «Голосу країни». Він зворушив глядачів хвилюючим і глибоким виконанням, створивши неповторну атмосферу. Враховуючи фізичну ваду співака, віддамо належне його наполегливості і цілеспрямованості у досягненні своєї мети. Його виступ – своєрідний урок мужності для багатьох з нас.

 Борис Сєдач

Про затвердження тарифів на виробництво та постачання теплової енергії ТОВ «Чернігівська теплопостачальна компанія»

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Офіційно

Опубліковано: Четвер, 07 листопада 2019, 09:38

УКРАЇНА
ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ
БАХМАЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
РІШЕННЯ

24 жовтня 2019 року № 210 м. Бахмач

Про затвердження тарифів на
виробництво та постачання
теплової енергії ТОВ «Чернігівська
теплопостачальна компанія»

Розглянувши звернення директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська теплопостачальна компанія» Надєїна Дмитра Олексійовича про затвердження тарифів на виробництво та постачання теплової енергії з відновлювальних джерел енергії на рівні 90% від середньозваженого тарифу на теплову енергію з використання природного газу, керуючись ст.ст. 13, 20 Закону України «Про теплопостачання», ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконком міської ради

ВИРІШИВ:

1. Затвердити тариф на виробництво та постачання еплової енергії, виробленої з використання альтернативних джерел енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, на рівні - 1600 грн. 68 коп. за 1 ГКал без ПДВ.

2. ТОВ «Чернігівська теплопостачальна компанія» як виконавець послуг з теплопостачання є відповідальним за ненадання або неякісне надання послуг згідно з укладеними договорами та законодавством.

3. Дане рішення вступає в дію з дня оприлюднення у засобах масової інформації.

4. Контроль за виконанням рішення покласти на заступника міського голови Варчака А.Г.

Міський голова П.М.Шимко

Неймовiрне поруч: цiкавi факти про палац у Качанiвцi

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: Четвер, 07 листопада 2019, 09:11

Національний історико-культурний заповідник «Качанівка» — садиба в селищі Качанівка Ічнянського району Чернігівської області на берегах річки Смош.

Створений 1981 року на основі палацового ансамблю та парку дворянської садиби, заснованої в 1770-х роках.

У лютому 2001 року парку надано статус національного.

Урочище Качанівка розкинулось на околиці села у горбистій місцевості. Верхнє плато займає палацовий комплекс будівель, які є пам’ятниками архітектури, нижнє — мальовничий парк з 12 ставками, павільйонами, скульптурами, парковими містками, «руїнами», амфітеатром.

До вашої уваги 10 найцікавіших фактів про «історичну родзинку» нашого краю.

1. Садиба у Качанівці вважається однією з найдавніших пам’яток в Україні, яка комплексно збереглася з кінця XVIII – поч. XX ст. до наших днів.

2. За свою історію палац «Качанівка» змінив декількох власників, які мали цікаве та наповнене подіями життя. Кожен господар додав до палацового комплексу щось своє.

3. Гостьовий альбом палацу налічує понад 600 автографів відомих постатей, серед яких М. Врубель, М. Костомаров, П. Куліш, В. Забіла та ін.

4. Садиба допомогла І. Рєпіну створити його найвідомішу картину «Запорожці пишуть листа турецькому султанові».

5. Качанівський парк - один із найбільших пейзажних садів у Європі.

6. Головна алея палацу протяжністю близько 500 м була засипана цукром на честь весілля доньки «цукрового короля» і тодішнього власника П. Харитоненка – як символ солодкого життя молодят.

7. Раніше в палаці розтоплювали піч один раз за зиму і підтримували вогонь у ній наступні три місяці, таким чином зберігаючи тепло у помешканні.

8. В. Тарновський (молодший) мав найбільшу колекцію козацьких реліквій, зброї та обладунків, а також особисті речі відомих гостей палацу, які йому дарували. Зібрання вважається безцінним музеєм раритетів. Збережені після революції речі із колекції були передані до Чернігівського історичного музею.

9. Качанівський палац відвідувачі порівнюють з Білим домом у США.

10. У липні 2018 р. на території садиби у Качанівці проходили зйомки популярного в Україні та в Польщі серіалу «Кріпосна».

Його добрий слід

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Наша пам'ять

Опубліковано: Четвер, 07 листопада 2019, 08:44

Відвідав нещодавно Обмачів. Розмовляв зі знайомими, згадали, що днями виповнюється річниця, як пішов у вічність Михайло Гнатович Матіско.

- Залишив він добрий слід по собі, - мовив один з них. – А ми так несправедливо поставилися до свого керівника... А його правда щодня нагадує про себе. Газ провів, робив це за рахунок колгоспу. Труб накупив на ціле село – де все ділося, хто знає...

Залишався б Гнатович на своєму посту ще рік-два, дивись, і міст через Сейм звели б. І будинок ветеранів працював би, однозначно, - кожен додавав до сказаного щось своє. - Найцінніше, що полишив по собі Матіско – це газифіковане опалення школи. Мої онуки в ній вчились – тепло, благодать. А менші, що городяни, коцюбнуть. Обмачівські діти не хворіли, а бахмацькі ніяк не нагріються, все з вологими носами – то ангіна, то ОРЗ.

- Спасибі Гнатовичу, нехай царствує на тім світі, заслужив... – проговорили, як змовившись.

Борис Сєдач