Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Жрець храму Знань

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

За традиційними православними канонами померлих поминаємо ще раз на сороковини. Саме в ці числа настав 40-й день, як пішов у вічність засновник нашої гімназії, наш наставник і вчитель Микола Семенович Третяк. Хто знав нашого керівника поверхово, так би мовити, неглибоко, нерідко помилково вважали його людиною суворою, занадто серйозною, сухою. Насправді ж він – добряк, залишається у пам`яті чулим, людяним, доброзичливим. А ще вмів пожартувати і сам, і цінував гумор інших. Миколу Семеновича пам`ятаємо ліриком, переконував, що дітям потрібно надавати не лише знання, а й виховувати в них почуття прекрасного. Це він започаткував зустрічі з творчими людьми – нашими земляками. Тепер у гімназії це традиція. Ті зерна добра, посіяні колись нашим керівником у дитячі душі, дають сходи ще й нині. 


Матеріали для цієї сторінки готували сьогоднішні учні гімназії і ті, кого він навчав багато-багато літ тому. Ми присвячуємо її нашому ВЧИТЕЛЮ.

 

Від храму святого Георгія процесія скорбною ходою рухається вулицями, де небіжчик колись ходив. Проводжаю у вічність не вперше, але сьогодні так боляче і пекуче, ніби прощався навіки з кимсь із рідних. Оркестр замовк перевести дух, у незвичній тиші стало чути лишень шурхіт ніг та зітхання. Долинув уривок чиєїсь фрази: „...ніхто не скаже поганого...” А мені згадались уроки хімії, неначе почув його голос і навіть, відчув аромати кислот, бензолів, лабораторних газів. Чи відав він, що вчив нас не лише хімії. Оцінки ставив тільки за знання, не беручи до уваги, чи ти з простої родини, чи твій тато – можновладець... Ота його принциповість, як засвід-чив час, була притаманна йому все життя, за що поважали і учні, і дорослі. Більшість наших вчителів мали прізвиська, були серед них Піфагор і Пантікапей, Еліпс і Патон, траплялось, що клеїли і досить образливі імена. Микола Семенович завжди залишався Третяком. Може тому, що ніколи не підвищував голос, проте на уроках панувала зразкова тиша, додавала поваги і згадана вже прихильність до справедливості.


Он із-за голих дерев уже видніються стіни шкільної споруди. Не- правда, що вони із царини неживої природи. Нова школа, яку він будував, вдивляється зараз сумними очима своїх скляних вікон на печальну процесію... Від роздумів відриває несподіваний звук, він до болю знайомий, але такий неочікуваний. Його ледь чути, а душа захвилювалась, затріпотіла, ожила. Це бринить шкільний дзвоник. Сотні, тисячі разів лунав цей дзвінок у житті мого вчителя, гукаючи на уроки. Звучав він малиново на початку вересня і стомлено в останніх числах травня, звучав журливо, проводжаючи випускників у доросле життя, а сьогодні тремтливий дзвін зволожує очі, змушує боляче стиснутись серце і підкочує гірким клубком до горла... Цей дзвін лунає тихо-тихо, аби не потурбувати сон небіжчика. А жаль, Микола Семенович побачив би скільки люду зібрав на свої проводи. Ловлю себе на думці, що навіть в останні миті свого життя подав нам ще один урок – пішов за межу вічності на канікулах, аби не травмувати вразливі дитячі душі, щоб не відривати від шкільних справ педагогів...


Чимало передумалось і згадалось на шляху від храму до храму, від храму Господнього до храму Знань, жерцем якого мій Вчитель був усе життя.

Борис Бобришев

 

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове