Company Logo

Останні коментарі

  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...

     
  • Шурави в переводе с арабского -совет (советский)

    Детальніше...

     
  • Ну і шо? Було прийнято 39 заяв.Який кінцевий результат? прочитайте уважно,ніяної конкретики,одна ...

    Детальніше...


До 72-лIття визволення УкраIни. Пишаймося земляком!

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

28 жовтня відзначається День визволення України від фашистських загарбників. Розкажіть у „Пораднику” про нашого земляка-фронтовика Героя Радянського Союзу Федора Микитовича Жилу. Воював з гітлерівцями під Москвою, обороняв Сталінград, визволяв Донбас, південь України і Молдавію. При формуванні Дністра у запеклому 36-годинному бою група Васильєва-Китіна відбила сімнадцять контратак фашистів і знищила 250 ворогів. Усім 11-ти мужнім бійцям було присвоєне високе звання Героя Радянського Союзу. Пройшов наш земляк від берегів Волги до Берліна загарбників.

Підготувати матеріл про кавалера медалі Золотої Зірки Героя попросили нашого постійного дописувача – голову ради ветеранів села Бахмач Володимира Соловецького.

Народився Федір Жила 20 грудня 1923 року у нашому селі. Середню освіту здобував у залізничній школі. Вирізнявся серед ровесників тим, що мріяв стати артилеристом. Уже після закінчення 8-го класу намагався здійснити свою мрію. Подав документи, але відмовили, юнакові не вистачало кількох місяців до сімнадцятиліття. Федір повернувся за парту. Закінчив 9-й, пішов на канікули. То було останнє мирне літо перед Великою Вітчизняною. До Бахмача війна докотилася дуже швидко. Її жахливий обпалючий смертельний подих він відчув уже 14-го липня 1941 року. Тоді серед дня німецькі бомбардувальникі рівняли станцію Бахмач-Київський із землею. Бомбардування справило гнітюче враження. Федір пас корову в полі, тварина злякалася гучних вибухів і забігла прахом. Знайшли її лише ввечері. Наступного дня майже в кожній садибі обладнували укриття від бомб, а Федір, якому виповнилось сімнадцять з половиною, подався у військомат, просився на фронт. Його прохання задовольнили у серпні і відтоді про його долю нічого не знав, аж доки у травні 1944-го року сусідка прибігла з газетою. Там було надруковано указ про присвоєння Федору Микитовичу Жилі звання Героя. Рідні деякий час сумнівались – чи не про однофамільця мова. Але скоро від нього прийшов перший лист. У селі дізнались, що той указ стосувався саме їхнього земляка. А потім стало відомо і про його фронтові дороги.


Мрія про артилерію не здійснилась – потрапив у піхоту. У боях під Москвою отримав перше поранення, у 1942-му вже командував відділенням стрілецьких дивізій, обороняв Сталінград. Коли почали тіснити армію Паулюса, відділення займало рубіж біля хутора Вертячий. Аби замкнути кільце оточення, довелося вибивати німців із їх укріплень, але складалося так, що не вдавалося вибити ворогів ні з першої, ні з другої, ні з третьої спроби. Надійшла нова команда: „Окопатись”. І тільки встигли вони вирити нові траншеї, як фашисти почали контратакувати. І так тривало декілька днів. Відділення вистояло, а молодий сержант Жила отримав першу бойову нагороду – медаль „За відвагу”. Потім звільняли Ростов і у Федора з’явилася ще одна медаль. Після звільнення Донбасу, південних областей України дивізія ступила на територію Молдавії. Радянські війська вже вийшли тоді до Дністра, який німці перетворили у потужний вогневий рубіж. Одну з висот, що була ключовою на цьому відрізку фронту, обороняли німці і румини. Наші вже навчились воювати і не намагались скинути ворога, вдаривши в лоба. І вдень, і вночі ретельно спостерігали за противником, виявляючи вогневі позиції кулеметників, аналізуючи поведінку ворога. З’ясували, що вночі основні сили гітлерівців йшли на відпочинок, залишаючи на висоті кількох німців і румунів. Освітлювальні ракети спалахували через кожні 15-20 хвилин, а кулеметники для остраху випускали у темряву по кілька черг.


Вирішили брати висоту, зайшовши в тил ворога. Потайки переправились на той берег, обійшли їх окопи і кинулись в атаку. Несподіваний штурм ошелешив румунів, а кілька німців не змогли стримати рвучкий поступ наступаючих.


Фашисти були розлючені, намагалися скинути радянський десант у річку, але наші були готові до такого розвитку подій і закріпилися у німецьких окопах, захищаючи плацдарм.


Десантників була жменька. Аби створити враження значної їх кількості, вони часто міняли місце обстрілу.


Радянські воїни вже втратили лік німецьким атакам, були поранені кулеметник і один з автоматників, а ще раніше ворожа куля настигла і командира, обов’язки якого взяв на себе Федір Жила. Досить тривала пауза у ворожих атаках насторожила сержанта. Спостерігаючи за ворогом, скоро з’ясували, що німці приховано накопичують сили в одному з видолинків, готуючись до стрімкого ривка. Озброївшись гранатами, вони закидали ними ворогів. Розлютившись, німці звинувачували румунів у втраті висоти і погнали їх на окоп, ховаючись за спинами живого прикриття. Федір Жила правильно оцінив ситуацію. Бійці замаскувались у лозах, пропустили румунів і вдарили із засідки по німцях. Румуни теж належно оцінили обстановку, справедливо вбачаючи в радянських солдатах рятівників, без вагань здались у полон. Події, висвітлені кількома абзацами, насправді тривали півтори доби. Стратегічна висота стала важливим плацдармом для успішного форсування ріки. Саме за її проведення і удостоєний наш земляк високого звання Героя.


Тоді ж, у 44-му, оцінивши талант бойового командира, йому було запропоновано навчатись. Бойова наука тривала недовго, знову повернувся на передову, як і мріяв, дійшов до Берліна.


Своє життя присвятив захисту Вітчизни, дослужившись до звання полковника.


На жаль, Ф.М.Жили з нами вже немає, але його ім’я увічнене у назвах вулиць у рідному селі Бахмач і у містах Молдови.


Пишаймося своїм земляком.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове