Пам’яті Вчителя

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Наша пам'ять

Опубліковано: П'ятниця, 30 вересня 2016, 13:23

Він залишався моїм вчителем все життя. Викладав математику у Часниковській школі, а потім - у Бахмацькій сільській №2. Моїх дітей навчав премудростям точної науки у гімназії. Як працював завідуючим відділом освіти, приймав доньку на роботу.

Але світлий спогад про Петра Ісаковича Полянського впершу чергу пов’язаний не з іксами та ігреками, теоремами і формулами. Насамперед учитель залишається у пам’яті доброю, відгукливою людиною.

Згадую його вміння говорити стисло, переконливо, використовуючи з математичною точністю кожне слово. Звертався до аудиторії без папірців. І лише, як озвучував низку імен, витяги з документів, довгі цитати, користувався записами.

І все ж насамперед залишався математиком. Та й із життя пішов день у день свого, на жаль, недовгого віку. Вчитель запросив рідних і друзів відзначити власне 62-ліття, з їх кола і рушив у вічність.

Хвороба, як куля, може обірвати життя на півкроці, на півслові, на півковтку...

Уже сорок днів немає з нами вчителя. Ні, неправда, він продовжується життям тих, кого вчив, хто пам’ятає.

Як прийнято у Православ’ї, побажаємо душі нашого ВЧИТЕЛЯ Царства Небесного.

Галина Дорошенко

• < Попередня
• Наступна >