Бахмаччина прощається з героєм

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Наша пам'ять

Опубліковано: П'ятниця, 24 червня 2016, 10:28

«Якби ж то я знала, що на тебе полює ворожа куля, на крилах полетіла б і зберегла б тебе», - приказує бабуся...

16 червня 2016 року для жителів Бахмача був звичайний літній ранок. Ніщо не віщувало біди. Здавалося б, повинні загоюватися рани рідних і близьких хлопців, що загинули на териконових полях Донеччини і Луганщини. Наші земляки пам`ятають про них завжди. Про це нагадують квіти біля Стели на площі Героїв Майдану.

Молодь, що завжди в “Контакті”, прокинувшись вранці, спілкується з друзями, близькими й рідними. О 7 годині заходив у “ВКонтакт” і наш земляк Сергій Кошмал, розвідник, старший солдат із позивним “Якудза”. Та через декілька хвилин його не стало. Ворожий снайпер безжально влучив у молоде тіло 27-річного хлопця.

Сумна звістка облетіла не тільки рідне місто, а й усю Україну. Бахмаччина знала Сергія як талановиту людину. Він гарно малював, був майстром тату. Кажуть, зі своїм інструментом – машинкою, не розлучався навіть на війні. Побратими показували його роботи. “Тепер вони як згадка про Якудзу”, - кажуть хлопці, що прибули провести в останню путь Сергія. Сумно і страшно, що землю полишають найкращі, найталановитіші. Він був одним із них. Дізнаємося від директора музею Тетяни Стрикун, що хлопець цікавився історією, археологією. Був на розкопках на Львівщині. У 2012 році подарував місцевому музею археологічні речі: більше 400 монет XVII століття Речі Посполитої, серп кам’яний, австрійські побутові знахідки...

Він захоплювався колекціонуванням. Був гарним другом, добрим товаришем, вірним побратимом. Близько тисячі людей 18 червня приїхали до села Халимонове, щоб попрощатися із Сергієм Кошмалом. Були тут родичі й друзі, однокласники, учителі, знайомі. А ще – майже вся молодь Бахмаччини, яка ходить із “татушками”, що виконав Сергій. Море сліз, розпачу. Старенька бабуся, яка змалечку виховувала шістьох дітей (брата і 4 сестер Сергія) біля труни приказує: “Якби ж то я знала, що на тебе полює ворожа куля, на крилах полетіла б і зберегла б тебе...”

“Для всіх нас – це страшна втрата, - кажуть однокласники, - планувалася зустріч після школи через 10 років... Обіцяв бути і Сергій. А тепер...” Не стримують сліз ні хлопці, ні дівчата. Разом з ними і перша вчителька Любов Ярмоленко, яка розповідає, що за 2 дні до загибелі Сергій обіцяв приїхати на зустріч. “Відчуття таке, що наче від серця якийсь кусочок відірвався. Загинула дитина, як це важко... Не знаходиш слів”, - крізь сльози вимовляє перша вчителька.

Класний керівник Валентина Іванівна Байло розповідає, що місяць назад зустрічалася із Сергієм, довго говорили. Переконувала, що треба починати життя на мирній території, та хлопець твердо говорив: “Ні, мої там побратими, вони мене чекають...”

Бахмачани завжди будуть пам’ятати свого Героя Сергія Кошлала. Хотілося б вірити, що держава теж не забуде бійця 13-го батальйону, що захищав рідну землю від ворогів, і допомагатиме і старенькій бабусі, і маленькому сину, і дружині.

Віктор Ія

• < Попередня
• Наступна >