Останні публікації
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Пам’яті Чередниченко Раїси Іванівни
- Деталі
- Категорія: Наша пам'ять
- Опубліковано: Вівторок, 02 квітня 2019, 09:17
Навчила дітей, як на світі по совісті жити,
І тихо пішла за межу…
Біля першої школи лунає дзвінок, навіть два: один – у руках техпрацівниці, дзвонить нестало, голосно, інший – суцільний, електричний. Рука дрижить, дзвін виходить з перебоями, бо дрижить серце. Ту, для якої він дзвенить, привезли на катафалку. Вона уже ніколи не прийде сюди, на це подвір’я. Відгоріла її свічка… Закінчилось життя…
Життя у Вчительки по дзвінку: по дзвінку заходила до класу, по дзвінку з нього виходила. Все у неї було розписано. І навіть померла у вихідний, щоб ми, її учні, прийшли провести її в останню путь…
Пам’ятаємо її молодою, стрункою, красивою, елегантною… Прийшла працювати до школи №1 після закінчення Ніжинського педагогічного. Колектив у школі був сталий, вік учителів від 39 до 45 років. І нам, учням, вони здавалися такими старими!.. А вона, тендітна і юна, виявилась строгою і вимогливою. Особливо до своїх любимчиків. Не прощала невивчених уроків, незапам’ятованих слів. До нас були особливі, підвищені вимоги. Уже потім, після закінчення школи, у вузах і технікумах, наші знання були набагато вищими від наших одногрупників. То було потім. А поки що, у школі, ми так хотіли їй подобатись, не хотіли бути «нєучами». А на перервах ми, широко відкривши очі, уважно слухали про цікаві публікації в «Юності» свіжих творів, які ніде більше не можна було прочитати. Ми із захопленням «ковтали» все принесене нам. Мабуть, це вона пробудила в нас цікавість до сучасної літератури. Дякуємо тобі за науку, наша Вчителько!
А ще, нам близьким до себе «любимчикам» вона по секрету розповідала, що ще у вузі їй пропонували поїхати перекладачем до якоїсь там далекої заморської країни. Може, вона і шкодувала, що не вдалося, але ми потай раділи.
Проходили роки. А вона залишалась довго все ж такою красивою. Через її серце пройшло не одне покоління учнів. Вона народила і виростила чудового сина. А школі присвятила цілих 45 років! Це були роки творчості і пошуку. Вона вивчила і наших дітей. А в трудовій книзі було всього два записи; 15.08.1967 та 01.10.2012 (про прийняття на роботу у школу №1 і про розрахування з неї).
Вона зібрала нас цілу залу. Поминки перетворились у сердечну розмову. Тут і дівчата з першого її випуску, із другого, третього… останнього. Дехто спеціально приїхав із іншого міста! Що робить із людьми Пам’ять і Любов!
Низький тобі уклін, Вчителько! Ми думаємо, що саме так ми повинні були Тебе провести. Ти варта того!
Царство тобі небесне і вічна пам’ять!
Люблячі та цінуючі тебе твої учні
Детальніше...