Не зрадив ні своїй мрії, ні офіцерській честі

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Наша пам'ять

Опубліковано: П'ятниця, 19 лютого 2021, 15:04

16 лютого виповнилася 6-а річниця загибелі капітана Збройних сил України Бутусова Юрія Юрійовича. Вшанувати пам’ять полеглого Героя України, який віддав життя у боротьбі за цілісність держави, крім рідних, прибули товариші по службі, керівники міста, члени ГО „Бахмацька міська спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) та воїнів АТО і ООС”. Виступаючі згадували, яким зразковим військовим був офіцер, яким людяним і водночас відповідальним.

До місця останнього притулку капітана, до підніжжя пам’ятника було покладено живі квіти.

Ось як писав «Порадник» про ці події 6 років тому:

«Звістка про поховання полеглого воїна АТО облетіла місто вмить. Всі знали, що почнеться сумна хода з вулиці Лермонтова. Багатьох у тому мікрорайоні знаю, то намагався збагнути, до чиєї родини нагрянуло чорне горе. Так і не придумав...

...Провести героя в останню путь прийшли сотні бахмачан, прибули на це печальне дійство і 22 АТОвці. Одні вже демобілізувалися, інші щойно повернулися із бойових завдань. Навздогін налетів з Донбасу і рвучкий вітер, все намагався вирвати з правиці прапороносця древко з полотнищем, квіти з рук дорослих та дітей, хто стояв живим коридором вздовж вулиць від самісенької домівки аж до цвинтаря. В очах багатьох блищали сльози. А як інакше, полеглий прожив повних лише 25 років. Ще не встиг порадіти життю... Без перебільшення - Героя в останню путь проводжало все місто...

...Він не зрадив своїй підлітковій і юнацькій мрії, у школі за партою, на спортивному майданчику після занять набував знань, гартував волю і м’язи, щоб стати достойним захисником Вітчизни. Там у „котлі” не зрадив ні собі, ні своїм підлеглим, за життя яких відповідав. Супроводжував колону „планового відступу” із Дебальцівського оточення. Капітан перебував у авангарді - у найнебезпечному першому БТРі. Саме ця броньована машина і стала мішенню ворожої засідки. Снаряд пробив броню, уразивши до десяти бійців АТО. Бутусов - вірний офіцерській честі, не залишив поранених напризволяще, а кинувся їх рятувати. Хоча і сам вже був уражений, одного знесиленого бійця відтягнув аж до лісосмуги, до найбезпечнішого місця, кинувся допомагати ще комусь. Та поруч знову вибухнув фугас, позбавивши всіх шансів – офіцер стікав кров’ю, а залишатися на лютневому морозі без допомоги – вірна смерть...

...Юрій не зрадив ні своїй мрії, ні офіцерській честі, що не скажеш про воєноначальників, які тримали у небезпеці кілька тисяч вояків, хоча вже було зрозуміло – насувається новий Іловайськ. Ніхто не відповів за ті прорахунки...»

І ось пройшло 6 років. Змінилося керівництво держави, прийшли нові депутати у Верховну раду... Та, на жаль, кращі сини України продовжують гинути навіть під час так званого «перемир`я»...

Олег РУБАН, редактор

• < Попередня
• Наступна >