Останні публікації
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
А хто робитиме журавликів для нас?
/ 0
- Деталі
- Категорія: Наша пам'ять
- Опубліковано: П'ятниця, 24 квітня 2009, 11:42
Чорнобиль походить від назви гіркого полину чорнобилки. Спочатку так іменувалося давнє поселення, потім – місто, а згодом і атомна електростанція.
... І було це літа Божого 1986-го.
26 квітня на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС сталася найбільша катастрофа сторіччя.
Слово “радіація” походить від латинського “радіус”, що означає “промінь”. Тобто те, що рухається у просторі, як промінь світла.
З офіційної довідки (середина травня 1986 року). Із зони вивезено понад 90000 жителів; загублено 48000 га земельних угідь; виведено із ладу 14 підприємств; 15 будівельних організацій, втрачено 900000 м2 житла; 10400 приватних будинків.
Я хочу поділитися деякими спогадами про ті страшні дні.
Пам’ятаю, як у початкових класах ми виготовляли білих журавликів з паперу. Нам розказували, що їх надсилають японським дітям, які потерпіли від ядерного вибуху у Хіросімі і Нагасакі. Але ми вміли рахувати і запитали, чому діти страждають від вибуху, коли їх ще не було на світі у 1945 році.
- А ви ще малі, аби зрозуміти, - відповіла вчителька, - що хвороби, які виникають внаслідок радіації, передаються від батьків дітям.
Так, лише у старших класах, при вивченні основ генетики, молекулярної біології, все стало зрозумілим. Та ніколи ми й подумати не могли, що станемо жертвами ядерного вибуху.
І ось – Україна, 1986 рік.
На той час я працювала у педінституті, що у місті Умані Черкаської області. І от був у нас 25 квітня святковий захід, присвячений 1 Травня. Я була учасницею хору і ми ще заспівали пісню про мирний атом, що до вершин комунізму веде. Боже ж мій! А 26 квітня сталася ядерна трагедія.
Нам ніхто не повідомив своєчасно про загрозу, яку ніс вибух на ЧАЕС. Ще й на демонстрацію ходили. А вітер гнав хмари, і ми хапали невидиму злу силу, яка руйнувала і продовжує руйнувати людський організм.
Пізніше, коли утаювати вже не було чого, нам по радіо, по телебаченню рекомендували частіше мити голову, робити вологе прибирання приміщень. (!)
Мого двоюрідного брата з Вінницької області Леоніда Шевчука направили водієм по вивезенню забрудненого грунту із Чорнобильської зони. Ніяких захисних засобів не видавали, зате індикатор накопичення радіації видали. І от, коли індикатор нахапав положену дозу, тоді кучерявого молодого мужчину відправили назад – на рідну Вінниччину.
А Льончику ставало гірше і гірше. Працював він на цегельному заводі. Стояв біля конвеєра, по якому пливли готові цеглинки, а він повинен був відбирати браковані. Брат скаржився на запаморочення та інші негативні відчуття, але ніхто не хотів пов’язувати цей стан з дією радіації. Одного разу Льоні стало так погано, що він упав на конвеєр і йому покалічило ліву руку. Добре, що неподалік були інші робітники, то вони витягли його з конвеєру. Та дирекція заводу не хотіла визнати цей факт за виробничу травму, а цинічно казала, що на той момент брат був п’яний. Отакої!
А у мами Льоні (це моя рідня тьотя), після звістки про нещастя з сином, стався інфаркт, і через кілька днів вона померла.
Другий родич помер від водянки. Він теж був поблизу реактора. У нього перестали працювати нирки. І у Льоні, і у Віті були пишні шевелюри до Чорнобиля, а потім вони стали, як самі говорили, “файно лисі”.
Льончик ще потроху дихає. Він не живе, а виживає.
Багатьом своїм родичам я зробила по журавлику, вселяючи таким чином надію на покращення, але, як наголошує японська легенда, таких журавликів треба зробити по 1000 на кожну постраждалу людину. Чесно кажучи, цього я виконати не змогла. Вибачте.
Л. Лещенко, с Курінь
Детальніше...