Останні публікації
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Слідами публікацій
/ 0
- Деталі
- Категорія: Лист до редакції
- Опубліковано: П'ятниця, 30 липня 2010, 14:54
Схвилювала публікація у №28 „Порадника”- „Здали ще одне підприємство Бахмача?”
Цьому підприємству віддано більш як 70 років загального трудового стажу нашої родини. І болить серце за нього сьогодні. Його історія – на наших очах.
Цьому підприємству віддано більш як 70 років загального трудового стажу нашої родини. І болить серце за нього сьогодні. Його історія – на наших очах.
„Бахмацький птахокомбінат”, який згодом отримує категорію „м’ясокомбінат”( а в народі – бойня). Примітивні умови праці, із механізації – робочі руки, жахливі умови, 80% працівників – жінки. Старий цех потужністю 5 т виробляв продукції до 22 т за добу.
Пік розквіту підприємства припав на кінець вісімдесятих та дев’яності роки минулого століття. Будується новий цех, холодильник (раніш це були камери з льодом), під’їзна залізнична колія (яку, до речі, нові вже хазяї здали на металобрухт – нічим було зарплату платити. Абсурд – підприємство виробляло й відправляло продукцію, отримувало гроші, а зарплати немає?!)
У ті роки побудований 5-поверховий будинок-красень, у якому були тільки 2-3-4-кімнатні квартири. Добудовується і механізується холодильник, покращуються умови праці взагалі. Шкури ВРХ відправляються в Італію. Побудували цех з виробництва „пульпи” (корму для свиней), роботу якого блокувало керівництво району - бач, не порадилися з ними. Будували угорці – до речі, і досі ця країна тримає першість із виробництва свинини в Європі. Бахмацькі ковбаси не тільки на обласному, а й на республіканському рівні отримували найвищі бали. За робочу зміну випускали 1200 кг високоякісної продукції. І це диво творив тендітними руками суто жіночий колектив на чолі з прекрасним керівником.
І чому до останнього часу ковбаса була якіснішою, ніж у багатьох інших виробників? Та тому, що не було отих всіляких апаратів, які перетирають кістки, шкірки, сухожилля, що потім додається в ковбасу. Домішки, звісно, були, та не такі і в невеликій кількості. А зараз (особливо варені ковбаси) це тільки красиві назви. Ну як можна зробити зі 100кг м’яса 800кг ковбаси? Через відсутність таких апаратів, на мій погляд, стало не рентабельно виготовляти ковбасу в Бахмачі.
Чому так сталося, чому розвалилося підприємство?
Уже з 90-х років ВРХ, свиней ставало все менше й менше. Це почав відчувати м’ясокомбінат. Згадайте ті часи, коли „міні-бойні” були на фермах, по дворах. Худобу почали вивозити не тільки за межі району, а навіть за кордон. А м’ясо, ковбасу за відпрацьованими схемами везли „ на Москву”. Про поповнення ж мова й не йшла. Гроші, гроші...
А зараз головне. Не будемо брати до уваги всю „совдепію”, візьмемо окремо наш Бахмач. Хоча яка й верховна влада тоді нами керувала? – Більшість у Верховній Раді були комуністи. І підприємства, колгоспи, бази тощо очолили тоді не націоналісти (Від цього слова чомусь у деяких бахмачан змінюється від злоби колір обличчя. Чомусь найвищий посадовець сусідньої держави говорить: „Я националист и горжусь этим”- і йому аплодує вся держава!)
Отже, щоб там не говорили, але не „бандерівці”, не „натовці”, не „акули світового капіталізму”... – комуністи очолювали вищезгадані підприємства (як у Бахмачі, так і по всій Україні). Відчували, що приходить крах „совдепії” і „допомогали”, як могли. Уже не крали потайки, а вивозили машинами – збіжжя, скот, готову продукцію, автомобілі... До речі, курйозна ситуація з автомобілями: у кожного директора бахмацьких підприємств у ті часи „украли” автівку (не свою, виробничу). Поїхали чи то в Київ, чи в Ніжин, чи в Чернігів, а там – і пропала. Хоча було таке і в Бахмачі. Розшук свої на своїх не оголошували. (А ми чули, що і з райкомівською „Волгою” подібне диво сталося – зникла кудись, мов у воду канула, а люди потім у особистому гаражі одного з наших комуністичних керманичів бачили. – Від редакції).
... А високопосадовці нашого міста й району підписували документи новим і новим власникам Бахмацького м’ясокомбінату. І, як на мій погляд, робили це навіть не в державних кабінетах, а на пеньку в лісочку чи на чийомусь коліні.
У цих „таварищей” після жовтневого перевороту завжди такий курс партії: зразу НЕП – потім колгоспи, організація їх ішла важко – змогли загнати розстрілами, репресіями, голодомором. Потім спланований факт війни. А це вже – сторінки моєї пам’яті: голод 1947-го, обіцянка „Нынешнее поколение советских людей будет жить при коммунизме” (намічалося на 80-ті роки минулого століття). Розвал готували самі правителі – секретарі того часу. Гасла закінчились – фантазія вичерпалась. Розвалу зраділи – можна нищити державу, у тому числі - і наше місто та район.
Наші діти, онуки їздять на роботу в Київ. А керівництво Бахмача і Бахмацького району далеке від нужд людей. Ну, не працюють підприємства, то й що? Адже в керівників такі затишні кабінети й м’які крісла. Для них головне – вчасно перейти з партії в партію, сісти під другий прапор і залишитись у тому затишному кабінеті.
А слово „ПАТ” мій чоловік розшифрував як „Підпільне Акціонерне Товариство”, інші (була в неділю на базарі – чула) – як „Потопаюче Акціонерне Товариство”. Варіантів багато.
В.Кашкар, пенсіонерка
Детальніше...