Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Дбай про здоров`я змолоду

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Уже за п`ятдесят, звісно, здоров`я не те, що чверть віку тому. Причепилася до мене недуга. Почувати стала себе все гірше і гірше. У нас як: доки болячка не дістане, нікуди не йдемо. А тут уже допекло, мусила звернутися до лікарів. І почалось. Виявилися здоровими лише нігті та волосся. У жовчному міхурі знайшли камінці. Пролікувалась у районній лікарні, начебто трішки стало легше. Якраз у село приїхали доктори із Чернігова. Привезли з собою УЗІ. Дай, думаю, проконсультуюсь ще й з ними, адже фахівці з обласного центра. Ще й на економію коштів сподівалась. Просвітити – 65 гривень, консультація – 75. Усе на місці, ні тобі чекати автобуса, ні наймати в селі легковика. Ті ж самі камінці виявились, а лікар-обласник розказав, що мені їсти, а чого не варто. І продав мені пігулок на 250 гривень, ще й рецепт написав на 350. Тільки в районі тих таблеток немає, потрібно було їхати в Чернігів. Указав навіть, у яку аптеку звертатись, на рецепті написав номер тролейбуса і автобуса, якими добиратись. І „сіла” я на овсянку, кисляк і пігулки. А здоров’я не кращало, навіть, - навпаки. Уже й нудьга на мене насідала, уже так давило, що в горлі застрявав гіркий клубок. Почала приймати ще й антидепресанти. А якось у пігулках заплуталась, то пішла до сільської фельдшерки проконсультуватись. З’ясувалося, що ті чудо-ліки, за які віддала 250 гривень, то є ні що інше, як деревне вугілля, по-аптечному „карболен”. Тільки й того, що було те вугілля в оболонці. І золота ціна йому - 60 гривень.

 

Іду додому похнюпившись, і треба ж, назустріч однокласниця, з якою бачимось раз на рік, бо живе не у селі. Я й поділилася з нею своїм горем. Були ми в школі кращими подругами, тепер вона живе далеко, чи городські харчі, чи тамтешнє повітря, чи незадовільна екологія зашкодили її здоров`ю ще років двадцять тому. Вона шукала шляхи до одужання, мала власний досвід. То заспокоїла і порадила менше сподіватись на пігулки. Вона ж підказала звернутись у лікарню у сусідню Рубанку до тамтешнього ескулапа. Сама вона багато років займається водолікувальними процедурами – в основному це обливання і обтирання. Відмовилась подруга від консервованої їжі, від чіпсів, тортів і всякої всячини, що часто зваблює нас з прилавків магазинів. Харчується здебільшого з базару, купляючи свіжі продукти.


Ідея відвідати Рубанку здалась слушною, а , може, то вже було за принципом – потопаючий хапається… Олег Петрович Калиняк терпляче вислухав мою невеселу епопею і сказав найголовніше: «Не хвилюйтесь, не побивайтесь, від ваших хвороб не вмирають, маєте великий шанс одужати повністю. Усе залежатиме лише від вашої наполегливості». І запропонував пролікуватися травами. Було це ще в березні, то пішла до аптеки, вірніше, зателефонувала сину в Чернігів, бо він якраз збирався на село у гості, і попросила привезти цілющих трав’яних зборів. А вже з травня почала збирати дещо із лікарських рослин сама. Насушила чимало білої акації, бо помітила, вона мені допомагає. Ще порекомендую всім приймати відвар шипшини, це не зашкодить нікому. Слава Богу, у мене під двором росте три розлогих кущі, та й по селу цього добра вистачає. То запас плодів маю завжди.


Дослухалася до порад подруги-однокласниці, стала уділяти кілька хвилин щоранку, аби обтертися холодним рушником, обливатися поки що не ризикую. Але й обтирання, відчуваю, додає бадьорості, тонізує, покращує настрій.


Пишу це для того, щоб закликати батьків – використовуйте благодатну літню пору для загартування вашої малечі. Не привчайте їх до солодощів, до того розмаїття сухариків, печива, цукерок, бісквітів і заморських плодів, в яких безліч консервантів, фарбників, підсилювачів смаку – від всього того лише шкода. Навертайте їх на традиційні українські страви, не лінуйтесь готувати юшки, борщі, каші. Діди, бабусі не знали ні снікерсів, ні йогуртів, ні пепсі, ні спрайтів, а жили до 80-100. Заготовте духмяні трави, що стане відмінним доповненням до традиційних чаїв. Зацвітає липа, скоро з’явиться звіробій. Я насушила навіть пелюсток ароматних троянд, заготовила листя смородини і малини, бо виявляється, і в них є цілющі речовини. Так колись повчала мене моя бабуся, та не дослухалась до її порад. Здавалося, буду завжди молодою і здоровою. Переконуйте донечок і синів, що здоров’я легко втратити, але важко повернути.


Надія Горова

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове