Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Продовжимо дискусію

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
Як добре, що є газета, де кожен може висловити свої думки, почути голос опонента. Я знов повертаюсь до своєї статті, щоб шановному М.Погорільцю довести свою думку. Думала зателефонувати, але номера на таке прізвище в довіднику не знайшла, серед опитаних знайомих теж ім`я  невідоме.

Мене, як християнку, шокувало те, що слово Моісей згадується всує. Отже, беремо Книгу Книг – Біблію, відкриваємо сторінку 70 (книга "Вихід"), читаємо уважно: єврейський народ під проводом Мойсея виходить з єгипетського полону. Для нас теж був полон: кріпацтво відмінено радянською владою тільки в 60-х роках минулого сторіччя, коли селянам видали паспорти і можна було виїхати з села. Правда, ставили палички-трудодні. Пенсії в місті були за 100 руб, а в селі 9-15. За рахунок цього ми і купували молоко по 20 копійок, хліб по 13 коп., картоплю – по 9 копійок.

Євреї ходили по пустелі, не знаючи ні в чому скрути: їжа ("манна небесна"), одежа. У гори Сінай, куди Мойсей піднімається на зустріч з Богом, щоб отримать 10 заповідей ( "Вихід", гл.20, стор.93), народ залишився сам. Треба добувати і готувати їжу ( в рабстві їх годували). Народ збунтувався. І що народ говорить Аарону? – "Зроби нам ідолів".

Хіба ми зараз не робимо кумирів, ідолів, різних  «...істів", які тоді дурили нас, а зараз вони в основному при владі.
 
Мудрий Мойсей водив народ 40 років тому, щоб не було рабів, змінилося покоління, їхні серця не знали рабства.

Нове покоління витравило раба з душі. Так, жити важко. Моя пенсія становить 662 грн. Та я не стинаю за тим, що було. Голод 33-го відчуваю кожною клітиною тіла. А ще я (рік народження – 1938) бачила його: маму  і тітку Пашу Лозову (с.Гайворон) у 33-му канчуком до напівсмерті забив такий собі "Фабрика", за те, що з землі витягли буряковий висадок. І у мами шрам зостався на все життя, від правого плеча до лівого стегна.

Або ще – процвітає пиятика, ми всіх самогонників знаємо поіменно, і правоохоронці знають. Мовчимо. Бо ми ще раби.

Мені не до вподоби слова "народний депутат". Який він "народний", коли у вищий державний орган пройшов, заплативши своєму ідолу-кумиру кілька мільйонів?! Мені не подобається і слова "державний службовець". Ходить на роботу, щоб отримати певні преференції для себе і сім`ї.  А за правильним значенням слова службовець – це той, хто служить людям.

Я, як і Ви, хочу жити в спокійному, доброму, порядному суспільстві.  Але я не хочу, щоб повернулося те, коли за здану пляшку можна було купити буханець хліба, политого тяжкою працею і потом селянина. Мені соромно отримувати від держави цю мізерну пенсію. Ходимо по кабінетах (проводимо воду) - і мене скрізь посилають... в другі кабінети. Тільки в одному знайшли порозуміння. Прізвищ не називаю, бо цей керівник робить за принципом: робиш добро, то роби так, щоб ліва рука не знала, що робить права (теж – з Біблії).

Жити важко і просто. Побачте, добродію, світло в кінці тунелю.

З повагою, В. А.Кашкар, м. Бахмач

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове