Останні публікації
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
- Повідомлення про оприлюднення проєкту рішення виконавчого комітету Бахмацької міської ради «Про встановлення тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування»
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Головна 
Категорії статей Лист до редакції Як описати словами ті почуття, які опановують нас в такі хвилини!?
Категорії статей Лист до редакції Як описати словами ті почуття, які опановують нас в такі хвилини!?Як описати словами ті почуття, які опановують нас в такі хвилини!?
/ 0
- Деталі
- Категорія: Лист до редакції
- Опубліковано: П'ятниця, 10 липня 2009, 16:13
Хвилини, коли розумієш, що твоя дитина вже не маленький наївний школярик, який невпевнено переступає шкільний поріг, а на диво впевнена людина, яка долає перший серйозний рубіж, отримавши почесне звання -- випускник початкових класів.
І ця впевненість проросла з тих зерен, які щоденно сіяла в юні душі людина, працю якої можна оцінити, вдивляючись в поведінку, вчинки, оцінюючи знання вихованців.
Людмила Володимирівна Лелюшок - наша перша вчителька, друга мати, порадниця, наставниця, рідна людина.
І не тільки для наших дітей. Для нас, батьків- приклад людяності, стриманості, мудрості. А вихованці розкажуть всі секрети тільки їй, запитають поради,поділяться образами, кривдами - теж з нею. І вона радить, вчить, пробачає, не забувши додати: «Та нічого- справа житейська. Все буде добре. Тільки ви старайтесь!»
Людмила Володимирівна - старший вчитель, має вищу категорію, продовжує педагогічну династію. Її батько - викладач математики, мама ще нас навчала хімії. Школа - її покликання. Тільки маючи педагогічний талант, можна привернути увагу гамірливих непосид тихим звертанням, тихою мовою. І вже в класі чути, як пролетить муха. І вся увага- вчительці, тільки допитливі погляди широко розкритих оченят і - тиша.
А скільки нею проведено свят, виступів, поїздок, екскурсій. Це - величезна робота, яка навчає, розширює кругозір, надає впевненості, здружує.
Хороший колектив вона виховала. Змогла навчити, об`єднати таких різних дітей - розумних і непосидючих, допитливих і невгамовних! І це тепер - сім`я!
Дуже шкода, що ці чотири роки так швидко минули, шкода розлучатись з таким мудрим педагогом і чудовою людиною, бо ж приросли серцем!
Хотілось би, щоб саме такі, як Людмила Володимирівна, мудрі і небайдужі викладачі, навчали і виховували наших дітей.
Спасибі Вам, Людмило Володимирівно!
Вдячні батьки 4-Б, школи №1
Детальніше...