Останні публікації
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
“Хазяїн-барин” або подорож з Дмитрівки до Бахмача
/ 0
- Деталі
- Категорія: Лист до редакції
- Опубліковано: П'ятниця, 18 вересня 2009, 12:55
У суботу, 12 вересня 2009 року, мені довелось повертатись від батьків з Дмитрівки додому, до Бахмача, разом з донькою та двома онучками, що приїхали на вихідні з Києва. На потяг запізнювались, тому вирішили їхати маршрутним таксі Бахмач-Гайворон-Дмитрівка-Бахмач (час відправлення з м. Бахмача о 16-50).
Виїхали з Дмитрівки вчасно. На перехресті машина повернула наліво, де стояв дороговказ: Парафіївка, Рубанка. Моя донька здивовано запитала водія: “А що, ми на Парафіївку їдемо?” “Та ні, заїдемо в Рубанку, заберемо хазяїна”, – відповів водій. В’їхали в Рубанку, проїхали центр села, школу, зупинились під чиїмось двором і почали чекати.
Спочатку до автомобіля зайшла жінка і сіла на переднє сидіння, біля водія. Чекаємо далі. Потім в салон автомобіля зайшов юнак (як потім стало відомо, це був син “хазяїна”). Я запитала юнака, чи не можна трохи поспішити, на що він зневажливо кинув: “Вспієте!” Через деякий час в салон автомобіля зайшов і сам господар – молодий чоловік, трохи старший за віком за мою доньку. Я і його запитала, чи не вважає він, як підприємець, який обслуговує даний маршрут, що перш ніж робити такі відхилення від маршруту, потрібно, хоча б заради ввічливості, поцікавитись у пасажирів, чи не запізнюються вони, їдучи в Бахмач.
Реакція “хазяїна”, його довга промова з образами і погрозами так нас вразила, що ми навіть забули, що мали при собі диктофон і всю цю розмову могли зафіксувати.
Слухаючи ці образи, через деякий час я показала йому своє посвідчення депутата районної ради і нагадала, що він, як перевізник, заключав контракт і не має права порушувати умови контракту. Це ще більше його розлютило. Що ми тут наслухались! “Що, може з тобою заключав контракт? Та хто ти така? Хто ти, а хто я! Хто твоя сім’я – і хто моя! Хто твої діти – і хто мої! Я приношу пользу, а ти яку пользу приносиш? Я плачу налоги. Спитай у налоговій, які я плачу налоги! А ти хто!? Ти лушпайка.
Юра, де ти взяв цю депутатку?”
“У Дмитрівці”, – відповів водій.
“Давай, повертай на Дмитрівку, я її зараз там викину!” – наказав водію “хазяїн”.
На зауваження моєї доньки господарю та його сину не “тикати” і не грубити образи і погрози продовжували сипатись, і тільки після того, як ми заявили, що викличемо міліцію і звернемося в правоохоронні органи в Києві, агресія почала спадати.
Моя 12-річна онучка сиділа налякана і приголомшена – такого вона в своєму житті ще не чула і не бачила. Добре хоч чотирирічна Даринка спала, бо дитина отримала б неабиякий стрес.
Мені згадалось, як цього літа гостя з Німеччини, що неодноразово бувала в Україні, а взагалі-то об’їздила весь світ, сказала мені: “Ти знаєш, а продавці у вас залишились радянські”. Звичайно, вона мала на увазі культуру обслуговування.
В нашій державі змінився суспільний устрій, з’явились нові підприємства, власники, але допоки будуть серед них “хазяїни” з такою психологією і ментальністю, як власник маршрутного таксі за № 002-24 ММ, до тих пір ми будемо і далі падати в цивілізаційну прірву.
Звичайно, серед підприємців є дуже багато моральних, культурних людей. І випадок у маршрутному таксі, на щастя, не є системним у нашому житті.
Біда нашого суспільства в тому, що стереотип поведінки таких от “хазяїнів” живе і розвивається.
І коли власник-перевізник вважає нас, пасажирів, нікчемами, такими собі „лушпайками”, і дозволяє собі хамське поводження з людьми, що і створюють його прибутки, то це можливо тільки тому, що суспільство це йому дозволяє.
Чи міг мати місце цей випадок в цивілізованій державі? Звичайно ж, ні.
Давайте задумаємось, чи хочемо ми і надалі жити в дикому суспільстві, чи таки будемо тримати курс на європейські цінності, на європейський рівень цивілізації.
Пустовойт Т.Б.,
лікар-офтальмолог Бахмацької ЦРЛ.
Р.S. В понеділок, 15 вересня, я мала змогу розставити крапки в цьому інциденті. З ким мав розмову власник автомобіля 002-24 ММ, він дізнається з цієї публікації. Я теж тепер знаю його ім’я. Це Кузьменко Микола Миколайович, житель міста Конотопа, власник ДП ТОВ „Гіндукуш”.
Детальніше...