Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Шкільна тиша

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Ви знаєте, що є на світі тиша польова? Це шепіт достиглого колосся. Є тиша лісова - вітрець приліг спочити у верхів’ях сосен. Є тиша морська - крила парусів упали на дзеркало води. Є ранкова тиша , коли все завмирає в чеканні великого дива - народження сонця. Тиша ночі - перекинуте в річну гладінь зоряне небо.


А ще є тиша особлива – шкільна. Щоранку поринаю в неї, бо приходжу у свою альма-матер чи не найперша (так у мене склалося із транспортом). Обережно ступаю тихими коридорами, щоб не порушити спокою, і вслухаюся в німе відлуння кроків.


Ранок несміливо зазирає у великі вікна, кидає світло на білизну стін, пастельними кольорами фарбує панелі й підлогу, перетворює на екзотичні рослини квіти у вазонах.


Заходжу до класу. Він мовчазно зустрічає мене рядами парт, розкриллям шкільної дошки – усім таким звичним і дорогим. Сідаю на своє місце, розкриваю якийсь підручник - і поринаю в тишу. Так люблю ці хвилини шкільного безгоміння. Які вони для мене дорогі! Промине трохи часу і заскриплять шкільні двері, відлунюватимуть чиїсь кроки в порожніх коридорах. Це приходять на роботу вчителі. Ось заходять до класу мої ровесники – і тиша зникає, ховається у закутках, щоб потім знову народитися у нашому шкільному домі в нічні і вранішні години.


Голосно лунає дзвоник. Починається ще один робочий день. Що він принесе мені? Радість від спілкування з друзями, улюбленими вчителями, щастя нових відкриттів і наполегливої праці, гідно оцінених високим балом, а може, (чого гріха таїти), гіркоту невдачі (щось не довчила, над чимось не допрацювала).


Та все одно з нетерпінням чекаю нового ранку, нового дотику до шкільної тиші.

Олена Остапенко,
одинадцятикласниця

 

 

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове