Останні публікації
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Мурашина хатка
/ 0
- Деталі
- Категорія: Дитяча сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 17 липня 2009, 16:34
Сосновичок познайомив мене з Лісовиком-чарівником. Лісовик-чарівник добрий. Він може змінювати свою зовнішність: то листом стане, то вороною полетить, то камінчиком покотиться. А ще є у нього пір’їна. Як задумає Лісовик що, то махне тією пір’їною, і задумане здійснюється. І одного разу Лісовик-чарівник допоміг мені й Сосновичку потрапити... Куди б ви думали? У мурашник. Так- так, у самісінький мурашник. Ми із Сосиовичком попросили його, щоб він зробив нас маленькими, як мурашки. Лісовик-чарівник виконав наше прохання. За допомогою пір’їни ми стали малесенькими і пройшли у мурашник.
Мурашник знаходився у старому пеньку. Пройшли ми трохи головним ходом, а там мурашки бігають. Та не просто так бігають, а хто відерце з водою несе, щоб мити підлогу у своїх кімнатах, хто підмітає, хто сміття виносить.
Ходимо ми із Сосновичком, дивуємося: як у мурах все чисто та гарно. Одні малят мурашиних виховують — то вихователі їхні; інші на гусені їдуть, суху траву везуть, щоб було чим топити піч у холодні зимові вечори. Побачили ми і мурашок-скотарів. Вони розводять тлю, доять її. Тля виділяє солодку рідину, яку мурашки полюбляють пити. Одна мурашка побачила нас, підбігла:
— Ви до нас у гості прийшли? — запитала.
— У гості, — відповіли ми.
— То ходім зі мною. Я вам усе покажу і розкажу.
Зайшли ми і в комори мурашині, і в навчальні кімнати. Чисто кругом, прибрано. Затим повела нас знайома мурашка у їдальню. Там столи накривають на всю велику мурашину сім’ю. Усе літо мурашки заготовляють корм собі на зиму: трави насушили, пилку квіткового, насіння. Взимку мурашкам є що їсти. Запросили нас мурашки до свого столу. Щиро пригощали, розповідали про літні пригоди. Сподобалося нам із Сосновичком у мурашнику. Ми розпрощалися з гостинними господарями і пішли до виходу.
Лісовик-чарівник збільшив нас. Поцікавився, чи задоволені ми прогулянкою.
— Дуже, — відповіли ми. — Мурахи — цікаві істоти.
— В природі все цікаве, — сказав Лісовик-чарівник. Махнув пір’їною і злетів метеликом.
Ліана Лещенко, с. Курінь
Пошук по сайту
Детальніше...