Якщо мова йде про порушення якихось домовленостей на одному з перед- весільних обрядів, а саме при обряді сватання, на якому були подаровані цінні речі та гроші, то за сімейним законодавством не виникає обов’язку особи (у разі її подальшої відмови від шлюбу) повернути цю річ дарувальнику. Мова може йти про розірвання у судовому порядку договору дарування, якщо є певні обставини, визначені у цивільному законодавстві. 

 

Відповідно до статті 31 Сімейного кодексу України (СК), особа, яка відмовилася від шлюбу після настання іншого обряду-заручин, зобов’язана відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв’язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля. Однак, законодавець передбачив при цьому підстави, за якими такі затрати не повертаються, а саме: у разі, коли така відмова була викликана протиправною, аморальною поведінкою нареченої (нареченого), приховуванням нею (ним) обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (наявність дитини, судимість тощо).

Зарученими сімейне законодавство України визнає осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Сама по собі така заява від двох осіб ще не створює між ними обов’язку вступити в шлюб. Але за відмову від створення сім’ї (шлюбу) настає зазначена у статті 31 СК відповідальність.

Як відомо з української етнографії, до перед весільних обрядів належать: сватання, умовини, оглядини, заручини, бгання короваю та дівич-вечір. Тобто заручини йдуть завжди після сватання та за умови (при традиційному сватанні, що батьки нареченої прийняли принесений сватами святий хліб тощо. В іншому випадку, якщо молодий (парубок) отримував гарбуза чи макогона, заручини не відбувались.

Зазначена вище стаття СК передбачає, що у разі відмови зарученого чи зарученої, які одержали подарунок, від майбутнього шлюбу, договір дарування може бути розірваний за позовом дарувальника до відповідного суду в термін 1 рік (позовна давність визначена статтею 728 Цивільного кодексу України). Якщо ж річ (подарунок) не можна повернути через те, що вона не збереглась (перепродана, подарована іншій особі, знищена тощо), то обдаровувана особа повинна від-шкодувати дарувальнику її вартість.

За цивільним правом дарувальник вправі вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей (або іншого особливо цінного майна) у разі, коли обдаровувана особа вчинила умисний злочин проти життя, здоров’я, власності дарувальника, а також його батьків, дружини (чоловіка) чи дітей. У випадках, коли обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, тоді спадкоємці дарувальника вправі розірвати такий договір дарування.

Крім того, дарувальник має право вимоги щодо розірвання договору дарування у випадках:

- якщо обдаровуваний створить загрозу безповоротної втрати дарунку, що має для дарувальника велику майнову цінність;

- якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить історичну цінність, вона може бути знищена або істотно пошкоджена (стаття 727 ЦК).