Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Шлюбний договір та регулювання сімейних відносин

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Загальна декларація прав людини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, у частині 3, статті 16 називає сім’ю природним та основним осередком суспільства.


У преамбулі Конвенції про права дитини 1989 року сім’єю названо основним осередком суспільства і природним середовищем для зростання і благополуччя всіх її членів і, особливо, дітей.


Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов’язки подружжя, підстави їх виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов’язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім’ї та родичів.


Глава 10 Сімейного кодексу України присвячена Шлюбному договору.


Стаття 92 Сімейного кодексу України розвиває положення статті 9 СК України щодо договірного регулювання сімейних відносин.


Так статтею 92 СК України визначено, що шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, також подружжям. На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна згода її батьків або піклувальників. Тобто відповідно до вимог цієї статті право на укладання шлюбного договору надано не лише нареченим, а й тим, хто уже давно перебуває у шлюбі.


Зміст та форма шлюбного договору визначена ст., ст. 93, 94 СК України. Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов`язки. Шлюбним договором можуть бути визначені і майнові обов’язки подружжя як батьків. В той же час шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми.


Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені Сімейним кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.


Тобто, за шлюбним договором той, з ким проживає дитина, не може відмовитись від права на примусове стягнення аліментів на дитину.


Однією з істотних умов такого договору є те, що за цим договором не може передаватись у власність одному з подружжя нерухоме майно або інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.


Так, якщо чоловік бажає подарувати дружині будинок, то це має бути оформлено як договір дарування і не може бути однією з умов шлюбного договору.


Оскільки шлюбний договір є актом вільного волевиявлення, сторони можуть включити до нього інші умови майнового характеру, які не суперечать загальним засадам регулювання сімейних відносин. Є необхідність відмітити той факт, що шлюбний договір крім іншого виконує й важливу виховну, дисциплінуючу функцію, а тому розширення практики його укладення заслуговує на підтримку.


У шлюбному договорі можна навіть передбачити своєрідну матеріальну компенсацію за можливу подружню зраду, чи за ініціювання розірвання шлюбу у виді зменшення його частки у спільній власності.


Що ж стосується форми шлюбного договору, то він укладається у письмовій формі і підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню. Жодна інша службова чи посадова особа посвідчити такий договір в України не має права.


Якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу він набирає чинності у день реєстрації шлюбу, якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення.

 

Статтею 97 СК України встановлено визначення у шлюбному договорі правового режиму майна. Так, частина 1 цієї статті передбачає, що у шлюбному договорі може бути визначене майно, яке чоловік, дружина передає для використання на спільні потреби сім’ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу.


Така редакція частини 1 цієї статті зумовлена потребами судової практики. У багатьох суперечках про поділ майна, придбаного за час шлюбу, як правило фігурує одна і та ж обставина: одна зі сторін заявляла, що вклала у його придбання свої кошти чи кошти батьків, але не мала на це достатньо доказів на підтвердження цієї обставини, або кошти чи інші речі були подаровані на весіллі не подружжю, а саме їй.


Частини 2-5 цієї статті зазначають, що сторони можуть домовитись про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 СК України щодо підстав набуття права спільної сумісної власності подружжя, і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них. Сторони також можуть домовитись про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу, можуть передбачити також використання належного їм майна для забезпечення потреб їх дітей та інших осіб, а також включити будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства.


Основне призначення шлюбного договору, як вважає доктор юридичних наук Зореслава Ромовська дуже часто полягає у пом’якшенні положення ст. 60 СК України, якою встановлене загальне правило, що майно набуте під час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя. За допомогою шлюбного договору може бути знайдене справедливе вирішення проблеми. Таких рішень може бути декілька: вважати майно спільною частковою власністю з визначенням дружини - 1/3, а чоловіку - 2/3, або вважати особистою власністю кожного те, що набуте за його доходи, або виплату одному з подружжя грошової компенсації без виникнення права на майно.


У шлюбному договорі можуть бути визначені також і порядок користування житлом, права на утримання одного з подружжя, незалежно від працездатності та потреби у матеріальній допомозі.


Зміна умов шлюбного договору та відмова від нього в односторонньому порядку не допускається


Свобода договору, яка повною мірою стосується і шлюбного договору, дає подружжю можливість внести до нього зміни чи відмовитись від нього.
Наявність спадкового договору врятує подружжя у майбутньому від судових тяганин щодо поділу майна подружжя щодо майнової відповідальності осіб-підприємців.


На жаль, на сьогодні можна констатувати, що інститут шлюбних договорів не набув належного розповсюдження. Наречені чи подружжя не готові, можливо, морально, а, можливо, не розуміючи природу цього договору та його юридичні наслідки, укладати шлюбні договори та обговорювати при заручинах чи реєстрації шлюбу висвітлені питання.


Сподіваюся, що цей невеличкий екскурс по Сімейному кодексу України дасть можливість громадянам розібратись із таким феноменом як шлюбний договір та застосовувати його положення у своєму житті.


Наступного разу ми з Вами поговоримо про функціонування Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.


М.М. Зацерковний,
приватний нотаріус Бахмацького районного нотаріального округу

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове