Що таке державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і для чого вона потрібна?

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Юридична консультація

Опубліковано: П'ятниця, 04 жовтня 2013, 09:03

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – державна реєстрація прав) – офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав).

Державна реєстрація покликана забезпечити охорону та захист прав та законних інтересів власників, користувачів нерухомого майна шляхом створення додаткових гарантій для них.

Державна реєстрація прав зводить до мінімуму можливість недобросовісних осіб реєструвати на себе права, які їм не належать, а тому створює перешкоди для проведення незаконних операцій з нерухомістю.

Лише зареєстровані права мають юридичну силу перед іншими (третіми) особами, а зареєструвати за собою права на нерухомість може лише особа, якій вони належать згідно з дійсними документами, які відповідають вимогам законодавства.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі, в особі органів уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності, право володіння, право користування (сервітут), право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування земельною ділянкою; право оренди земельної ділянки, право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, іпотека; довірче управління майном; інші речові права відповідно до Закону; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, інші обмеження.

У випадках, передбачених законодавством України, встановлено необхідність проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Саме з проведенням такої державної реєстрації пов’язується момент виникнення права власності на нерухоме майно.

Так, частиною першою статті 182 Цивільного кодексу України (далі – Кодекс) передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (частина друга статті 331, частина четверта статті 334 Кодексу, частина третя статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їхобтяжень» (далі – Закон)).

Згідно зі статтею 181 Кодексу до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Статтею 5 Закону, а також пунктом 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703, (далі – Порядок) передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

За своєю природою земельні ділянки відносяться до нерухомості. Суспільні відносини, пов’язані з проведенням державної реєстрації речових прав на земельні ділянки врегульовано зокрема Конституцією України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом, Порядком.

Варто зазначити, що Верховною Радою прийнято Закон України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» щодо ставок за проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно», яким запроваджується державне мито за:

- проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, обтяження права на нерухоме майно у розмірі 7 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 119 грн;

- проведення державної реєстрації іншого речового права на нерухоме майно, обтяження права на нерухоме майно у розмірі 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 51 грн.

З 01 січня 2013 року нотаріуси при вчиненні нотаріальних дій з нерухомим майном (посвідчення договорів відчуження, оренди, найму, позички, іпотеки, видачі свідоцтва про право на спадщину, видачі свідоцтва з прилюдних торгів) виконують функції державних реєстраторів прав на нерухоме майно. Згідно із Законом, нотаріуси виконують функції реєстраторів у двох випадках: - проведення державної реєстрації прав власності перед вчиненням певної нотаріальної дії, у разі якщо реєстрацію такого права власності було проведено відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, тобто до 01 січня 2013 року; - проведення державної реєстрації прав в результаті вчинення нотаріальних дій з нерухомим майно, об’єктом незавершеного будівництва.

Отже, при зверненні громадян до нотаріуса з приводу вчинення нотаріальних дій щодо переходу права власності на нерухоме майно, нотаріус буде здійснювати наступні дії:

- Проведе перевірку наявності права власності за даними Реєстру прав власності на нерухоме майно, якийдо 31.12.2012 року вели органи БТІ.

- Проведе державну реєстрацію права власності за відчужувача у «новому» Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

- Сформує витяг Державного реєстру прав щодо наявності зареєстрованого права за відчужувачем у новому реєстрі.

- Посвідчить відповідний правочин з нерухомим майном.

- На підставі посвідченого правочину проведе державну реєстрацію права на нового власника та видасть йому витяг з Державного реєстру прав.

Так, для проведення нотаріусом державної реєстрації прав особа обов’язково подає:

- заяву встановленої форми;

- копію документа, що посвідчує особу заявника (паспорт громадянина України, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний, дипломатичний чи службовий паспорт іноземця або документ, що його замінює);

- копію реєстраційного номера облікової картки платника податку згідно з Державним реєстром фізичних осіб – платників податків (ідентифікаційний код) (крім випадків, коли особа через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідні органи державно ївлади та має відмітку в паспорті громадянина України);

- документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав (квитанція);

- документ про сплату державного мита (квитанція) (крімв ипадків, коли особа звільнена від сплати державного мита);

- документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності на нерухоме майно (договір купівлі-продажу, дарування, рішення суду, свідоцтво тощо);

- технічний паспорт на житловий будинок;

- документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку;

- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у випадку, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер).

Н.Дорошенко, приватний нотаріус
Бахмацького районного нотаріального округу

• < Попередня
• Наступна >