Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Якими будемо у світі

Рейтинг користувача:  / 1
ГіршийКращий 

Вся громада - від малого, до старого - прийшла на головний майдан Обмачева на перехрестя доріг біля Свято-Успенської церкви. Так людно буває тут лише на День села. Обмачівці зібралися на святому місці – біля сільського пам’ятника воїнам-землякам, які полягли у роки війни. Більше 460 їхніх односельчан не повернулись до рідних осель з вогняних доріг Великої Вітчизняної, залишились у братських і безіменних могилах по всій Європі.


Пам’ятник на могилі побратимів, в якій знайшли своє останнє пристановище 18 бійців 203 полку 70 Гвардійської стрілецької дивізії, що загинули при звільненні села у 1943-му, встановили майже 60 років тому. Бронзовий автоматник „втомився” за ці літа, оберігаючи вічний спокій радянських воїнів. Вже давно громада піднімала питання про встановлення сучасного меморіалу, на граніті якого мали викарбувати імена і вбитих визволителів села, і полеглих на фронтах обмачівців, і закатованих фашистами місцевих активістів. Нарешті їх мрія здійснилася. Увіковічений тепер на граніті і Миколка Герасько – юний герой, місцевий школяр, який при звільненні рідного Обмачевого допомагав радянським розвідникам перетнути стрімкий холодний осінній Сейм. Хоробрий підліток був смертельно поранений і так і не дістався рідної оселі, щоб сповістити рідним радісну новину: „Наші повернулися...”


І от з нагоди річниці 70-літнього ювілею Великої Перемоги задумане втілили у граніт. А урочисто відкрили напередодні того пам’ятного дня, коли у червні 1941 року розпочалася та кривава війна. Саме звідси вирушали обмачівці на фронти Вітчизняної. Повернулися не всі, пощастило лише 524 воїнам. Кому доля посміхнулася, хто прийшли до рідних осель, піднімали село, зміцнювали господарство, створювали сім’ї. Трудились на фермах і в полі, у механізації і за кермом автомобіля, на будівництві і в школах – скрізь.... Які герої були, наприклад, Павло Степанович Кошка – учасник Параду Перемоги у Москві, кавалер багатьох бойових нагород. Їх були сотні. Проте сьогодні на свято зміг прийти лише один з них, Семен Федотович Лось. Призивався в армію на самісінькому початку війни і пройшов її до переможного травня. Йому вже - за 90.


Дивився на ветерана війни і згадав вірша, якого неодноразово декламував зі сцени учасник колишнього клубу ветеранів війни і праці, у роки Вітчизняної військовий розвідник, Дмитро Михайлович Білецький.


И будет так, неотвратимо будет …
К нам выйдет в орденах старик -
Последний на планете фронтовик…
Запоминайте их, пока не поздно!
Пока они живут среди живых...


Розділити радість громади прибули в Обмачів аматори районного Будинку культури, районного Будинку школяра, підіймав настрій Народний духовий оркестр. Лунали пісні, патріотичного змісту вірші, кружляли запальні таночки. А на самісінькому початку дійства було поставлено театралізовану композицію, що віддзеркалила перебіг фронтових буднів.


До мікрофона підходили недавній сільський голова, хто був ініціатором реконструкції меморіала, Віталій Михайлович Кухаренко, директор місцевого сільгосппідприємства Олег Іванович Миколаєнко, голова ветеранської організації Анатолій Михайлович Сиволожський і гісті свята –голова районної ради Іван Софронович Желіхівський та депутат обласної ради Валентин Анатолійович Запорощук. Вітали обмачівців з неординарною подією у житті села, бажали всіх гараздів і миру.


Укотре кинув погляд на сільський меморіал, був впевнений, що проект виготовили столичні фахівці. Здивувався, дізнавшись, що, насправді, це витвір бахмацьких архітекторів, і що втілили креслення у життя місцеві умільці. Постаралися сільські будівельники Анатолій Степанович Білогруд і Віктор Миколайович Мусієнко. Вкладали у роботу душу, бо довірили їм відповідальну справу. А ще на мармурових плитах серед викарбуваних імен прізвища Білогрудів і Мусієнків згадані десятки разів. То є серед фронтовиків-героїв не просто односельці, а й їх рідня...


Колись на цьому, очевидно, поставив би крапку. Але тепер якесь тривожне відчуття ятрить душу. Чому на нашій землі так багато пам’ятників. Ось і в Обмачевому - найдавніший височіє напівдорозі між селом і хутором Веселим. Там спочивають полеглі у громадянській війні. Тут, у центрі, викарбувані імена, хто втратив життя у боротьбі з фашизмом. А ще неподалік встановлено хрест жертвам голоду 1933 року. Ніхто не порахує скільки втратило село у роки колективізації, у роки червоного терору 1937-1938 років. Чому не цінуємо людського життя? Чому нас не більше 60 мільйонів, як це визначив графіком мій колега – позаштатний кореспондент „Порадника” Василь Непийвода, а тепер нас чи назбирається мільйонів хоча б 40 ? Скільки нас дійсно? Статистика не дасть точної відповіді, бо не цінується нині українське життя. І, мабуть, це найбільший гріх, бо дається життя один лише раз і дарують його кожному з нас Небеса.


Ото і бентежить ряснота пам’ятників, ще один зведемо над могильним пагорбом у Курені, де віднедавна вічним сном спочиває полеглий боєць АТО Віктор Кеслер.


Хочеться кричати українським політикам, дипломатам: ”Вчіться шукати шляхи до миру”. Наша земля за останні 100 літ втомилася від експериментів над народом, від воєн і конфліктів. Дайте пожити по-людськи, адже Україна незалежна вже чверть сторіччя і має і право, і можливість визначати, якою бути у світі.


Якби повернулися ті, хто воював у Другій світовій, і побачили наше сьогодення, вони не зрозуміли б нас...


Борис Бобришев
Бахмач-Обмачів

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове