Зерна людської доброти

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Подорож Бахмацьким районом

Опубліковано: П'ятниця, 18 грудня 2015, 11:44

Пісківська школа приємно дивує за кожної зустрічі. То зустріне оновленим осучасненим інтер’єром. То порадує ошатними євровікнами. Тепер опалюється сучасним котлом, спеціально торкався всіх батарей, кожна випромінювала щедре тепло. Та найбільше радують позитивні зміни в навчальному процесі. Серед новацій – задіяна школа мистецтв. Працює вона вже другий рік. Тепер розташувалася в окремій кімнаті, яку наповнили звичним начинням української хати, і яка тепер перетворилася у знайому нашому оку світлицю.

Дізнавшись, що пісків’яни організовують вечорниці, забажав побувати у селі. До того тут були інші справи.

Школа зустріла незвичною тишею – і вихідний день випав, і прибув завчасно, і свято, виявляється, передбачене для дорослих.

А що?! Ідея організаторів сподобалася. Сьогодні окремі дорослі потребують виховання не менш, ніж школярі. Згадаймо останні події, як герой Майдану атакував головешку офіцера СБУ, як інший нардеп накинувся на жінку-депутатку, завдавши їй струсу мозку. Як „потішили” весь світ події у Верховній Раді, коли знову ж таки народний депутат намагався витягнути „за дзвіночки” Прем`єр-міністра з-за трибуни. Щось не те коїться у нашому домі...

Очевидно, у виховному процесі потрібно повертатися до народних витоків, до науки дідів-прадідів. І оті забуті вечорниці, колядки і щедрівки, обряди навколо багатьох житейських подій, були тим виховним матеріалом, який гартував українців у дусі козацтва, у дусі поваги один до одного, у любові до Вітчизни, до батьків, до ближнього.

Є час, заходжу до світлиці. Повна ілюзія сільської хати. У центрі піч, десь поруч ослін, прядка, рубель. Та більшої уваги потребують столи, накриті білими святковими скатертинами, які заставлені смакотою. Кидаються у вічі пироги, шинка, нарізані ковбаси, солонощі, осінні яблука – усе чим багата українська кухня. Лави застелені різнокольоровими доріжками, додають святковості вишиті рушники.

Незабаром з’являється господиня. Поправляє вбрання, порається біля печі, розставляє посуд. До хати входять гості-дівчата, залунала пісня. У моїй уяві оживає одна із чарівних сторінок молодості наших прадідів. Про щось чув з розповідей старших, про щось дізнавався з творів українських класиків. Тепер ось воно наживо відтворене на моїх очах. Відчуваю, як зерна доброти, щирості, надії сіють у душах присутніх. Згадую чиїсь слова: „У людині повинно жити святе, інакше душа зачерствіє - і в неї нічого не можна буде вкласти”.

До світлиці входять парубки, і свято набуває ще більшої урочистості і пожвавлення. Не стану переказувати всього дійства, бо справедливо зауважено: „Краще одного разу побачити, ніж сто разів почути”. Скажу лише, що на душі посвітлішало, забулися негаразди, груднева мокротеча вже не здавалася такою бридкою.

Мушу сказати, що задумала подарувати цю приємність пісків’янам керівниця школи мистецтв Катерина Машир. Допомагали їй у цьому учасниці народного етнографічного ансаблю „Берегиня” під керівництвом Віри Мельник. Цей колектив став окрасою дійства. Долучилися до вечорниць Людмила Колода, Марія Луговик, подружжя Товкачів Валентина і Олександр, Яременків Тамара і Володимир. З міста приїхав допомогти землякам Олександр Гненик. А ще старалися Світлана Коваленко, Марина Кирлиця, Михайло Бендяк, Оксана Колоша. Помітними на святі були Тетяна Романенко та Сергій Жедько. Як завжди, дієво допомагав у проведенні заходу весь педагогічний колектив школи. Пісня згуртувала всіх.

А ще пісків’яни просили зазначити, що все це стало можливим, завдячуючи їх землякові Валерію Колоші. І оті згадані на початку євровікна, і інтер’єри, і надійне опалення. Це він започаткував і фінансує школу мистецтв, де навчають дітей, а тепер, бачимо, школа сприяє організації гармонійного дозвілля і дорослих. Мабуть, добрих колискових наспівувала йому ненька у дитинстві.

Зерна людської доброти дають сходи ще й тепер.

Борис Сєдач

• < Попередня
• Наступна >