Читачу, якщо тобі доводилося їхати з Батурина на Конотоп, то на бетонній трасі на  12 кілометрі розміщений покажчик с. Красне. Так, під тобою землі Красного, а чи знаєш ти його історію? Напевно ні, тоді прочитай цю книгу. У ній автор зібрав все те, що було тільки доступно, використавши свої скромні можливості.

 

Територія села займає височину, що різко спускається до заплави р. Сейм. Спочатку переходить в ліси, частиною заболочені, із залишками звивистої й часто міняючої  русло ріки - старицями, які зараз називаються озерами. І нарешті, сучасний Сейм у районі красненських лугів. Зараз важко визначити його русло 200, 500, 1000 років тому. Одне безсумнівно, що він був значно  багатоводнішим та протікав по великій території порівняно рівної, ще й зараз заболоченої заплави. Із заходу і південного заходу село прикрите колись багатоводною річкою Вовнянкою, що бере початок із ще й нині живучих джерел на південному заході села. Річка, сильно обмілівши, втратила разом з основною масою води не тільки значення річки, але й свою назву, перетворившись у струмок, за течією якого за допомогою дамб  створена система ставків. За  іншими джерелами,  річка називалася Тютча, хоча річка з такою назвою протікала по селу  Митченки. Нинішнє покоління жителів сіл Красного й Митченок  назв рік не знає. Їх удалося встановити з письмових джерел  більш раннього часу. Зі сходу село було прикрито теж річкою, назву  якої не зберегли ні письмові джерела, ні народна пам’ять.

З південного сходу село природних прикриттів такого масштабу не мало.

Територія  Красного, його околиці археологічно ще не вивчені й на багато питань відповідь дасть майбутнє. Але один з них настійно напрошується зараз - коли виникло село? Якщо люди жили тут з давніх часів, то коли з’явилася нинішня назва поселення?

Цікаве повідомлення зробили в районній газеті В.Задко й В.Приходько, де з посиланням на «Повчання Мономаха» зустрічаємо такий запис:”1086-1087 рр. А потім на Святославль гонили ми вслід за половцями, а  потім на Торчеський город, а  потім на Юр`єв услід за половцями. І знову на тій же стороні поблизу Красна половців ми побили. А потім із Ростиславом таки коло Варина вежі ми взяли”.

У  тексті „Повчання...” відсутня пряма вказівка на те, що саме наше село Красне було місцем, де він розбив половців. Автори коментаря до «Повчання...» у журналі «Пам`ятники України»  стверджують, що мова  йде про Красне Друге Обухівського району Київської області.

Якщо в нас немає стовідсоткової впевненості  в тому, що саме  село Красне Бахмацького району мав на увазі Володимир Мономах, то в той же час у нас немає  вагомих підстав стверджувати і  зворотнє. Наявність же Краснянського городища  часів Київської Русі  та й саме географічне  розташування нашого Красного  в давно обжитому районі  Давньоруської держави  дає нам певні підстави віднести період  заснування с.Красного до другої половини ХI століття, а більш точною датою варто називати 1086-1087 роки.

Не можна пройти повз цікаве повідомлення Ф. Гумілевського про Красне: «Поселення дотатарське. Від ворожих набігів воно обгороджено було земляним валом,  якого залишки й нині помітні». Якщо більше ста років тому вали, залишки яких відносив Гумілевський  до періоду дотатарської Русі,  були ще добре помітні, то в наш час про їхнє розташування можна тільки припустити. Це підвищена  місцевість, де нині розташовані лікарня, аптека, лазня та будинок ветеранів. Цей  район прикритий високим берегом Вовнянки - на заході, невеликою річкою - на сході, з півночі- великим уступом  до  заплави Сейму. Інше місце, яке можна віднести до того часу- територія розташування Красненської школи, Будинку культури. Під час  виконання земляних робіт біля лазні, коли були прориті  траси глибиною  до двох метрів, можна було легко бачити насипний ґрунт, що рельєфно вторгався в материк. Що це?  Залишки древнього валу, про який говорить Гумілевський, чи залишки якихось будов, точно сказати важко. Наявність поруч високого берега ставка,  рівень у якому підняла земляна перемичка, нагадує  про ті далекі часи,  коли й Вовнянка була серйозною перешкодою для недруга. Високий правий берег міг, безсумнівно, бути тією частиною, де селилися перші жителі села.

Але чи це так ? Ще в першому варіанті дійсної роботи я давав ствердну відповідь.  Але восени 1989 року мені довелось бути на вже знайомому місці  в районі ставків бригади № 1  і подивитися очами історика  на ті місця, які раніше не привертали моєї уваги.