Останні публікації
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
- Повідомлення про оприлюднення проєкту рішення виконавчого комітету Бахмацької міської ради «Про встановлення тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування»
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Звідки пішла земля краснянська (продовження)
/ 0
- Деталі
- Категорія: Подорож Бахмацьким районом
- Опубліковано: П'ятниця, 04 липня 2008, 08:41
Початок у № 26
...Багатоводдя ставків у дощове літо підняло рівень води і якби показало нам - дивіться, що являє собою ця місцевість. Безіменна річка, перетворена в межах села в ставки, й зараз ще обгинає з трьох сторін високий виступ. Природа сама подбала про те, як можна зміцнити й зробити важкодоступною невелику частину землі, що я вперше назвав давньоруським городищем.
Видатний історик й археолог Д.Самоквасов, що займався дослідженням давньоруських городищ на території Чернігівщини наприкінці ХІХ - початку ХХст. писав: «Історичне значення городищ визначається наступними фактами. По своїй конструкції слово городище відповідає словам «монастырище», «селище», які означають залишені місця народних поселень, нежилі, що запустіли,на яких раніше стояли монастир, село, двір; відповідно до того, городище повинне означати місце колишнього міста».
Вивчаючи наше красненське городище, необхідно звернути увагу на одну немаловажну деталь. Каньйон, по якому протікала річка, був набагато глибшим. Це пізніше, коли розрослося село, була насипана гребля. По ній пройшла дорога, з’єднуючи район Слободи через бригаду № 1 із центральною дорогою Батурин-Конотоп. Водозливна гребля підняла рівень води й значно зменшила швидкість плину річки в цьому місці. Це привело до того, що вода поступово занесла своїми наносами русло ріки, піднявши поверхню води метрів на 3-4. Аналогічне явище відбулося й з греблею Ворошиловського ставка, але каньйон там ще глибше.
Можна тільки уявити, як виглядала ця місцевість багато століть назад, якщо зараз від верхньої частини ще збережених залишків валу до рівня води літа 1990 року відстань становить більше 6 метрів. Приблизно така ж відстань до води й зі східної сторони на ділянці збереженого вала. Вал, як правило, насипався по всьому периметрові городища на 1,5-2 метри, а залишки цього вала досить добре видні ще й зараз. Трішки фантазії - і перед нами постане досить значна фортеця майже правильної овальної форми, розміром 105 на 80 метрів. Від середнього рівня поверхні води до вершини валів було 10-12 м, не рахуючи частоколу, а він піднімався ще на 2-2,5 метрів.
З південної й південно-західної частини городище з’єднувалося з материком. Тут був виритий глибокий рів, що, очевидно перетворював фортецю на острів, і був також насипаний вал. З вершини залишків валу до дна майже засипаного рову зараз більше трьох метрів. Десь тут існував міст, з’єднуючи городище-фортецю із материком.
Одне з найбільш важливих питань, що постає перед дослідником - хто й коли будував цю фортецю? Якщо виходити з того, що Красне вже існувало в часи Володимира Мономаха, про що було сказано вище, то цілком резонно припустити, що саме тут і був той центр, звідки є й пішла земля Краснянська.
На території городища, судячи з його розмірів, могло проживати 200-250 чоловік. Під час небезпеки там могло укритися в три-чотири, а то й більше разів людей. Фортеця була досить надійним укриттям для навколишніх жителів.
Але вона була взята й дощенту зруйнована, і зробили це монголо-татари восени 1239 року.
В 1953 році, коли проводився ремонт водозливної греблі, землю брали поруч із південно-західною частиною городища. За розповідями місцевих жителів у землі була виявлена велика кількість людських останків. Іноді попадалося рибалкам стількилюдських костей, що їх доводилося просто вивалювати з сітей. Хто були вони, чиї останки знайшлися у підніжжя укріплення -жителі чи їхні вороги, а може ті й інші?
Отже, після всього сказаного, на питанні, даному у заголовку «Коли ж виникло село Красне?» можна було б поставити крапку. Коли-небудь будуть знайдені нові матеріали , проведені нові розкопки й багато чого може прояснитися. Але й зараз одна обставина не дає спокою. Це повідомлення вже відомого нам Ф. Гумілевського з посиланням на джерела: «По акті 1655 року в містечку Красному потайник - таємний підземний хід до води з фортеці...»
Наведена цитата говорить про іншу епоху. Але де була та фортеця, про яку говорить акт 1655 року? Якщо раніше автор вважав, що вона була на місці сучасної Краснянської амбулаторії, то зараз ця впевненість похитнулась. Немає більш точних даних про фортецю. Неясні згадки збереглися про неї й у народній пам’яті.
Чи могла бути побудована фортеця на місці давньоруського городища? Немає ніяких підстав на це питання відповісти негативно. Дуже вже вигідно географічно розташоване городище на місцевості. Від навали Батия до того, як цей край став знову заселятися, пройшло близько чотирьох століть. В історії ми знаємо чимало випадків, коли люди селилися на тому самому місці по кілька разів.
Л.Д.Андрієнко
Від редакції: Робота Леоніда Дмитровича залишилася незакінченою. В нашій публікації вона подана в дещо скороченому вигляді, зі збереженням орфографії автора у назві «Краснянська». Про Красне давніх часів та сучасне – короткий огляд із довідника «Бахмаччина», відповідальний редактор – С.М.Воробей (за матеріалами А.Кудрицького «Чернігівщина» «Енциклопедичний довідник», В Пушенко «Інформація про село Красне», С.Воробей «Бахмаччина», 2003р.)
* * *
Село Красне - центр Красненської сільської ради, якій підпорядковані села Карпенкове, Пирогівка, Тасуїв, розташоване за 32 км від міста Бахмача та за 7 км від залізничної станції Халимонове. Через село проходить автомобільний шлях Київ - Конотоп. Населення 1274 чоловік (на 2001 рік).
Першими жителями Красного були Краснов, Постовит, Осадчий, Черевко, Головань. Старшим серед них був Краснов. Вважають, що його прізвище і стало передумовою такої назви села.
За іншою версією, село отримало свою назву від червоних дубів, які росли на цій місцевості, вражаючи всіх своєю незабутньою красою.
На початку другої половини ХVII століття це вже було велике село. За переписом 1654 року в Красному налічувалося 67 козацьких дворів і 160 дворів міщан. Значна частина населення займалася землеробством. Розвивався млинарний промисел. Близько половини міщан і селян були бідними.
Наприкінці 1708 року в Красному гостював Петро І. В його щоденнику читаємо: „Из Глухова пошел с войском (16 ноября) и ночевал в Красном. Из Красного (19 ноября) пошел и прибыл того же числа в Терны».
Що робив Петро І цілих три доби у Красному? Невідомо, чи він знав про таємну присягу, до якої гетьман І.Мазепа приводив своїх однодумців у Бахмацькому заміському палаці біля озера Парасючка. Та цілком можливо, що близькість Батурина, Бахмача, Митченок навела його на думку розшукати нитки задумів Мазепи і щось розвідати про його прихильників. Це було необхідно і для того, щоб вгадати наміри Карла ХІІ.
З Красного Петро І пильно спостерігав за пересуванням шведського короля, якого Мазепа повів від Коропа до Пирятина і через Прилуки до Ромнів.
Петро І особисто писав Апраксіну про красненців і мешканців навколишніх поселень: „Малороссийский народ так твердо з помощию Божьею стоит, как больше нельзя от них требовать...»
У роки кріпосництва основна маса населення Красного не знала грамоти й жила у темряві. У 1897 році в селі було 923 двори і нараховувалося 5157 жителів. Були побудовані на кошти прихожан дві дерев`яні церкви: у 1894 році - Казанська церква, а в 1905 році - церква Різдва Богородиці. Крім того, в селі була й земська школа, в якій навчалися переважно діти заможних селян. В школі було чотири класи. Одним з основних предметів був закон Божий, а також арифметика і граматика.
Початок революційної пропаганди пов`язаний з їм`ям Ю.Д.Мельникова, уродженця села Красного, який увійшов в історію як організатор перших марксистських гуртків у Харкові, Ростові-на-Дону, Києві.
Під час революції 1905 - 1907 років селяни брали участь в розгромі економії цукрозаводчика Терещенка на станції Калинівка.
На кінець ХІХ - на початку XX століття в селі було 7000 десятин землі. Але селяни були малоземельними. Більша частина землі була в руках дрібних поміщиків. Лише пан Занькович мав 300 десятин землі. Значними землевласниками в Красному були Угодовський, Поплавський, Пулковський.
На фронтах Великої Вітчизняної війни воювало 1014 жителів села, з них 418 за мужність і відвагу нагороджено орденами й медалями. На честь воїнів - односельців, що загинули (462 чоловіки) під час війни, в 1974 році встановлено пам`ятний знак. На братській могилі жертв фашизму та радянських воїнів, полеглих при визволенні села 1943 року від гітлерівців, споруджено надгробок.
Поблизу Пирогівки виявлено поселення доби неоліту, а на околицях Красного - давньоруське городище.
* * *
Від редакції: Про красненців сьогоднішніх – у наступному номері під рубрикою «Цікаві люди, цікаві зустрічі».
Детальніше...