Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Дiти, школа, вчителi...

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Слова усім відомі і знайомі. Але в кожного свої спогади, емоції, почуття викликають вони. Найчастіше це дитинство, сміх, радість, спілкування з друзями, однокласниками, уроки, перерви, свята… Учителі, які спливають час від часу у нашій пам’яті і до кінця наших днів, від яких ми взяли, щось для себе, слова сказані ними, живуть у нас навіть у зрілому віці. Дивно, але так воно і є. Нікуди від цього не дінешся.


Школа… Колись ми бурхливо жили у ній. Училися, швидко росли і мужніли. Тепер вона живе в наших серцях. Тихо і непомітно, але завжди присутня, готова зринути у пам’яті у будь- яку хвилину. І деколи ми повертаємося у її багатоголосся і дзвінку радість, у ту дитячу безтурботність, де все було так просто і легко. Це, справді, найкращі роки у нашому житті. Тому і відбуваються наші зустрічі з таким теплом і легкістю. Тому і не забуваються наші юні роки. Шкільна дружба - найміцніша. Вона справжня і щира. І в цьому не треба нікого переконувати. Просто подивитися, як сходяться друзі.


35 років тому ми розійшлися зі шкільної колиски, щоб будувати своє майбутнє. Кожен обирав свою дорогу, освіту, творив сім’ю, родину, щастя.


17 червня 2017 року зійшлися дорослі та зрілі, щоб поділитися прожитим та досягнутим, на зустріч з однокласниками-випускниками 1982р. У Дмитрівську ЗОШ були запрошені колишні викладачі і директор школи Киричок Б.Г., перша вчителька Животяга З.І., класні керівники Чечуй М.І. та Савчук О.М., теперішній директор Гайдай Н.О.


На зустріч була запрошена Ципай Н.В. - учитель фізики та астрономії, але, на великий жаль, не змогла вона прийти, вирушила у далеку дорогу, з якої немає вороття, залишивши по собі смуток непоправної втрати й світлі спогади у наших серцях.


Киричок Б.Г. рацював 30 років директором Дмитрівської с/ш. Під час його керування і відбулось будівництво школи із 74 р.-80 р. І ми змогли вчитися два роки у новій омріяній школі. Борис Гнатович, історик і краєзнавець, учив нас щоб ми краще знали рідну землю. Ним написано багато книг про наші рідні землі України. Під час нашої зустрічі він подарував книгу «Прагнення до суспільних справ», де продовжує дослідження рідної землі. Звичайно, що всі у дитинстві хотіли стати космонавтами, пілотами, лікарями, артистами.


Але у житті не все так просто. Коли ми уперше йшли у 1972 р. у 1 клас з нами теж вперше прийшла до Дмитрівської школи наша вчителька Животяга З.І. До того часу працювала у с. Щуча Гребля, не просто вчителем, а й активним учасником художньої самодіяльності.


Під час зустрічі всі пригадали, якими малими і безтурботними ми переступали поріг школи, як вона нас вчила сидіти за партою, тримати ручку, писати перші букви, читати, а також цікаві істрії з нашого дитинства.


Ви - наставник для нас,
Ми ж усі - первачки,
Ви в нас добрі були
І навчали нас так,
Щоб ми гарно вели
Першу букву і знак.
Зіно Іванівно наша,
Ми любимо Вас!


Звичайно, далеко не завжди наші мрії збуваються. Тому потрібно вибирати те, що найбільше до душі. Для того, щоб досягти своєї мети, потрібно докласти чимало зусиль. Так нас учила наш класний керівник Чечуй М.І.


Школа була для нас нашою домівкою. Ми отримували знання з вуст нашого класного керівника. Вона у радості, і у смутку була і допомогала кожному з нас, завжди ділилася своїми порадами. Вона вклала в нас те, що називається життєвим досвідом. Ми завжди пам’ятаємо її уроки життя, які допомагають у важкі моменти нашого життєвого шляху.


Майстренко В., який хотів в армію, бо служити тоді було почесно і гордо. З його пам’яті ніхто і ніколи не зможе стерти спогади про ту школу війни, пекло Афганістана - палючого сонця зранку, спекотного вітру-афганця, пісок, що не дає дихати і завжди хочеться пити. Почувши реальні історії з його вуст, на мить замислюєшся над сенсом життя. Розповіді про молодих юнаків, які гинули щодня на мінах та від рук душманів, про «Чорний тюльпан», груз 200, який щодня відправляли на батьківщину безутішним батькам. Під час бойових дій отримав поранення.У свої 20 років став інвалідом II групи. Хай щастить тобі, щоб достойно виховав своїх дітей, онуків. Щоб, як і на війні, боровся із злом і несправедливістю. Нехай Бог допомогає, щоб наше небо було безхмарним і мирним, і тобі вистачало здоров’я і сили на добрі справи.


Своєї мети досяг наш Бойко В.Б., який працює уже 7 років головою сільської ради с. Гайворон. Доброзичливо ставиться до людей, завжди прийде на допомогу у скрутний час, дасть вдалу пораду, підкаже, що краще робити. Він є гордістю односельчан, тому що там родився. Усе робить так щоб землякам було якнайкраще. Усі ми маємо різні професії, створили свої сім’ї, кожен по-своєму цікавий і не важливо, хто яку має освіту чи соціальний статус. Але переглянувши наш фотофільм, ми розуміємо, що всіх нас об’єднують добрі спогади про шкільні роки. Адже вони чудові, неповторні і незабутні.


Савчук О.М., класний керівник вкладала всю душу і серце, а в наші голови безцінні знання, в душі – людяність і порядність. Вона не забула за учнів, кого немає в живих: Бухкала М., Трикоза В., Пасічніченка Л. Саме її учні є для неї гордістю.


Жованик Р. - військовий у відставці, який не міг змиритися з тим, що сталося у нас в Україні. Пішов добровольцем в АТО. Воював у Дебальцево, був командиром позиції. Своє завдання затримати групу противника, поламати його плани по захвату території виконав. Зберіг особовий склад, втрат на позиції не було. Прикривав відхід Збройних сил України з Дебальцево в Артемівськ. Бувши пораненим у бою, він ще два дні воював, захищаючи наші рубежі від сепаратистів. Тоді був замінений бригадою на ротацію. Ми гордимося Романом, людиною тихою, скромною, щирої душі, відданій своїй справі. Подяка тобі за патріотизм, мужність, небайдужість і героїзм, за збереження цілісності України.


Гайдай Н.О. - теперішній директор школи висловила слова подяки, що ми не забуваємо рідної школи і час від часу до неї повертаємось. З душевною теплотою говорила про наших дорогих учителів та школу. Пишається тим, що саме в нашій школі були такі дуже добрі, порядні вчителі, які є прикладом для наслідування молодому поколінню. Саме вони сіяли любов, ніжність, тепло, а тепер збирають щедрий урожай. І ми говоримо, що сьогодні стали такими, якими нас хотіли бачити: розумними, здоровими і успішними.


Алла Сачок


Від редакції: дуже приємно друкувати такі матеріали в нашій газеті, адже мав честь навчатися у Зінаїди Іванівни Животяги у 1 класі Дмитрівської школи.


Олег Рубан, редактор

У зв'язку з активізацією спамерів коментарі тимчасово відключено

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове