Останні публікації
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Усе почалося з троянди
/ 0
- Деталі
- Категорія: Цікаві люди - цікаві зустрічі
- Опубліковано: П'ятниця, 20 травня 2011, 13:23
Скільки було розмов з Борисом Гнатовичем Киричком на різноманітні краєзнавчі теми, а от про філателію – лише побіжно згадували. Та ось, гортаючи календар травня, бачу дату: 18 травня – Міжнародний день музеїв. І враз приходить на думку: так от про чий домашній музей треба розповісти!
- Тож із чого все почалося, Борисе Гнатовичу?
- З троянди. Десь у класі третьому чи четвертому прочитав у „Пионерской правде” (була така дитяча газета – ред.) замітку про Казанликську долину в Болгарії, де ці квіти вирощувались, з них і отримувалась дорого-цінна трояндова олія, яка застосовувалась у косметичній галузі.
- Так-так, а в мої шкільні роки, па-м’ятаю, у мене були такі парфуми, а ще – вологі серветки. Аромат був надзвичайний і дуже стійкий! Щоправда, не у нас куплені: тоді було модно вести листування з ровесниками із так званих „братських країн”, так мені прислала ті подарунки подружка з Болгарії. І на її конвертах були марки з трояндами, пам’ятається.
- До моїх рук також потрапила марка, репродукцію якої побачив у тій замітці, тільки вже пізніше. І тоді ж зрозумів, що марка може бути джерелом цікавої і важливої інформації. Відтоді філателія стала моїм постійним захопленням. Знаєте, я переконався, що у будь-якій справі треба йти у одному напрямку, не розпорошуватись, як кажуть, тоді буде якийсь „капітал”. Так, навіть під час війни не лише збереглася моя колекція, ще й поповнилася. Від хлопців, яких угнали до Німеччини, приходили листи, так от марки з тих, німецьких конвертів, і зберіг. Ось одну з них, із портретом Гітлера, вміщаю зараз у нарисі, який готую до друку. Напевне, завдяки нахилу до систематизації зберіг навіть зошити зі „зловорожими” портретами. Закопали разом з усім майном, як усі тоді робили.
Уточнюю для читачів і для себе: „зловорожі” – це ті діячі держави, портретами яких „прикрашали” учнівські зошити, а потім визнали ворогами народу. Є в домашньому музеї і банкноти різних часів, книги, яких у крає-знавця кілька тисяч, воєнні листівки. Багато з тих раритетів подарував музеям. Так, у Бахмацькому історичному серед його подарунків і рідкісна книга – «История Малой Росии» Д.Бантиш-Каменського.
Її у свою чергу, подарував йому Тарасенко Василь Семенович, який був столяром у Григорівській школі, де починав працювати вчитель Киричок Б.Г. у 50-58 роки. Василь Семенович багато розповідав цікавого, бо ж і життя було в нього насичене подіями. Працював він прикажчиком у садибі Покорських, господинею якої була сестра відомого Петра Скоропадського, а заміж вийшла – стала Покорською. Пам’ятаєте в ”Пораднику” розповідь про те, як під час революції нищили маєток, розбили сейф з надією поживитися, а там – лише малюнки? Розлючені „революціонери” їх знищили, можливо, то були малюнки Т.Шевченка, котрий гостював у П.Скоропадського.
Так от, прикажчик Василь Семенович, людина грамотна, знав істинну цінність речам і взяв з панської бібліотеки книгу. Вона носила сліди революції – обідрана обкладинка, не вистачало сторінок, але звісно, тепер є гордістю експозиції нашого музею.
А діти Григорівської школи, розповідає Борис Гнатович, приносили йому знайдені в торфорозробках Гайворона наконечники стріл (десь 12-14 ст.), які він роздав шкільним музеям. Було в його домашньому зібранні й рубило кам’яного віку, що знайшов у Карпатах, у родичів на городі, також подарував музею, Батуринському.
- Зараз збираєте марки?
- Так, продовжую й зараз. Власне для того, щоб їх вивчати як предмет історичний, суспільний, щоб про них писати. Адже цінність марки в тому, що вона рідкісна і несе цікаву інформацію. Як власне, й кожної речі.
У Дмитрівській школі, директором якої був Борис Гнатович 29 років, філателія була загальним захопленням і справою честі школи, про них писали навіть всесоюзні видання. Сам Борис Гнатович, уже будучи на заслуженому відпочинку, брав участь в 4 Національних виставках, де отримав дипломи, бронзову і срібні медалі.
А ще, говорить пристрасний колекціонер і невтомний краєзнавець, чудовий бік колекціонування – дружба. Так, саме завдяки захопленню і він сам, і вся родина, тепер уже й діти та онуки, мають дружні зв’язки у країнах ближнього і далекого зарубі-жжя, обмінюються як листами, так і візитами.
Розмову вела Н.Теплова
Пошук по сайту
Детальніше...