Правильна оцінка минулого та сучасності – запорука кращого майбутнього для України

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Цікаві люди - цікаві зустрічі

Опубліковано: П'ятниця, 22 серпня 2014, 08:58

Нещодавно в Бахмацькому районному історичному музеї побувала наша землячка, доцент кафедри іноземних мов юридичного факультету Київського національного університету ім.Тараса Шевченка Ольга Анатоліївна Купрієвич. Крім того, що ми отримали від неї в подарунок книгу „Підвалини вільного суспільства”, вона ще й поділилася думками про українське судочинство, з якими хочеться ознайомити читачів газети.

Ольга Купрієвич була активним учасником розробки низки Законів нашої держави.

Наша землячка і зараз багато займається питаннями реформування судової системи в Україні, в тому числі питаннями її змагальності. Вона підкреслювала, що судді, як в усіх демократичних країнах, повинні бути незалежними і у нас, а цьому сприяє принцип змагальності судового процесу. Вона працювала з американським фондом Левіта. За проектом фонду, йшло навчання студентів 29 університетів юридичних факультетів України, як зробити судочинство в нашій державі вільним.

Книга, яку О.Купрієвич подарувала Бахмацькому районному історичному музею, називається „Підвалини вільного суспільства”. Цей посібник (400 стор.) саме про те, як зробити незалежною судову гілку влади. Адже для того, щоб люди були вільні, треба починати з вільного правосуддя. Вона разом зі своїми колегами добивалися, щоб згідно ст.129 Конституції України кожна людина мала право на розгляд справи судом або судом присяжних, як в Англії, Франції, США, де є суд присяжних, в якому прості люди, представники народу, пересічні громадяни. У нас суддя сам усе вирішує, збирає засідателів і говорить, що їм приймати, а в них суд присяжних, який вивчає справу, потім видаляється в дорадчу кімнату для прийняття рішення, і на основі його рішення суддя повинен звільнити обвинуваченого, якщо присяжні так вирішили, або ні, згідно з їхнім рішенням.

У 1996 році О.А.Купрієвич разом з членами делегації Мін’юсту України перебувала в палаті лордів Англії, найвищому судовому органі країни ( частина цієї палати - висококваліфіковані юристи, а у нас відповідно діє окремо поза парламентом Верховний Суд) з метою вивчення англійської судової системи: Рада Європи там їх учила. Тодішній 94-річний голова палати лордів Англії Денід показав делегатам пам’ятну табличку про те, як перші присяжні Англії у ХYII ст. виконували волю народу. Король вимагав страти в тій давній судовій справі. Присяжні ознайомилися зі справою і вирішили, що підсудний невинний. Після цього суддя замкнув їх усіх у підвал на ніч, сказавши, щоб вони думали ще. Прийшов він вранці, а вони йому: „Він невинуватий”. Це свідчило, що воля короля чи будь-якого іншого тоталітарного правителя ніщо в порівнянні з волею народу. Так повинно бути і у нас.

Коли прем’єр-міністром була Ю.Тимошенко, і потрібно було вирішити справу щодо розробки і прийняття положення про суд присяжних, міністр юстиції сказав, що вона не хоче суду присяжних, тому що він непередбачуваний. Українська делегація, серед членів якої була і О.Купрієвич, спеціально їздила на Венеціанську Комісію, щоб відредагувати проект Кримінально-процесуального кодексу, в якому мало бути і положення про суд присяжних. Коли Ю.Тимошенко судили, вона вимагала розгляду її справи судом присяжних, як передбачається Конституцією - Основним Законом України, але у зв’язку з неприйнятим раніше положенням про нього в Кримінально-процесуальному кодексі, це було неможливими.

Те, що записано в Конституції України 1996 року, яка діє і зараз, потрібно, щоб не тільки реалізовувалось, виконувалось, а ще й її статті правильно формулювалися. Так, після прийняття Конституції Ольгу Анатоліївну викликав міністр юстиції Сергій Головатий і повідомив, що потрібно перекласти її на англійську мову, щоб відправити іншим країнам світу. Під час роботи над перекладом ( крім неї, були присутні канадійка, американець і ще двох чоловік включили) прийшов Президент України Л.Кучма і почав читати Конституцію, але дійшовши до ст.5, в якій було записано, що ніхто не може узурпувати владу, сказав: „А я можу і узурпував її”. При укладенні тексту Конституції О.Купрієвич попереджала Конституційну Комісію про недолугість укладеного тексту цієї статті, пропонуючи написати слова „Ніхто не повинен або не має права узурпувати владу”. Англійський варіант надихав її саме на такий текст.

Українська Конституція англійською мовою для всього світу вишла за її підписом. Вона була цьому рада. Коли в 1996 році голова палати лордів Англії прочитав подарований йому українською делегацією текст нашої Конституції, то сказав, що вона прекрасна, просто зачитаєшся, цікава, так гарно виписана, і, може, їм також треба написати Конституцію. Як відомо, в Англії немає писаної Конституції „Але ні, - сказав він, - наша Конституція в наших мізках.” Як вони собі її уявляють, так і роблять.

У 2001 році Мін’юст запросив Ольгу Анатоліївну вчити нормам проектувальників законів - як їх складати, щоб можна було реалізувати. У нашій Конституції є посилання на відповідні закони, яких в дійсності немає. Через це значною мірою вони не виконуються. Наприклад, коли Кримінальний кодекс депутати таки прийняли зі скрипом і внесли туди статтю про покарання за порушення виборчого законодавства, однак Кримінально-процесуальний кодекс (КПК), який би давав можливість цю статтю конкретно реалізувати, довгий час не приймався, незважаючи на зобов’язання перед Радою Європи розробити і прийняти його через 5 років. Не приймався тому, що можна було притягати до відповідальності винних за порушення. А ще ж у 1997 році проект КПК возили у Венеціанську комісію. Тільки 1,5 роки тому його прийняли, а в 2001 році там ще й „кінь в степу не валявся”. Головне, що прокуратура у нас мала дуже широкі повноваження. Ні в якій пострадянській державі такого немає.

Вона складала нескінченні справи - по 10-15-20 томів на когось, але не притягувала до відповідальності, а чекала, коли буде наказ Кучми, щоб судити. А чому довго не судили Тимошенко? Щодо „Енергетичних систем” томів склали багато, а не судили, тримаючи її «на гачку». Така була місія у кожного прокурора - виконувати замовлення. Це така корумпована система. Жах! У Пшонки була інша прокуратура, яка відмазувала за відповідну мзду тих, кого він неначеб хотів притягти до відповідальності.

Ні в Англії, ні в США немає Конституційного Суду, і в них немає подібних проблем, як у нас з цим судом. Усіх членів нинішнього Конституційного Суду України, яких призначив Янукович (крім Шишкіна), треба „гнати в шию”.

Вони гальмують наш розвиток. Система призначення Конституційного Суду неправильна. Розподіл суддів там неправильний: 6 суддів призначає Верховна Рада, 6- Президент, 6- Незалежна асоціація суддів України. Зрештою вийшло так, що всіх призначив Янукович. При Кучмі це був також фактично розсадник людей, які чисто здійснювали його замовлення. Так, він хотів на 3-й строк, і після його заявки в Конституційний Суд про те, що він став президентом до прийняття Конституції 1996 року, а значить не добув другий строк, добився дозволу на 3-й строк. В Конституції чітко написано, що вплив на суддів, їхнє рішення неможливе, але ж він був.

Відбулася революція, яка змінює дещо в судочинсті. В університеті Ольга Анатоліївна займається з американцями, які нам допомагають, питаннями судової реформи. П.Порошенко взяв собі радниками американських юристів, а також і від Саакашвілі. Чогось ми досягнемо. Дай Боже! З’явилося повідомлення про Голову Конституційного Суду України, якого було призначено за Януковича, що Вищий адміністративний суд знову його поновив після звільнення за порушення присяги. Стара система судочинства продовжує діяти. Один Порошенко нічого не зможе зробити, за всім не устежить. Відомо, що створена Громадська Рада з питань реформування судової системи при Мін’юсті. Необхідна реформа правосуддя, щоб хоч десь народ взяв владу в свої руки.

У нас занехаяний головний принцип судочинства – змагальність судового процесу. Так, В.Стуса за вірші судили за ст.58 як „ворога народу”, зрадника, а В.Симоненка притягали за вірш „Любіть Україну”, написаний ним під час війни. І все через те, чому не написав „Любіть СРСР”. До речі, видно, що Ольга Анатоліївна добре знає і любить літературу. Улюблена фігура моєї співрозмовниці - Тарас Шевченко. В радянські часи у своїй науковій роботі вона аналізувала переклади „Кобзаря” на англійську мову в американському і англійському варіантах- збереження його духу, змісту, звучання, мелодії. КДБ тоді її навіть переслідувало. Незважаючи ні на що, вона стала тоді єдиним в університеті стипендіатом Шевченківської премії.

Як вона вважає, все в Україні в останні роки підпорядковувалось під Путіна, під Російську державу, але ми повинні мати свою українську гідність. М.Саакашвілі говорив, що коли він прийшов до влади, то старі кадри звільнив – відправив усіх пенсіонерів на пенсію у 60 років, також тих, кому залишалося небагато часу до неї, а їх замінив 25-35-річною молоддю, і головне, здійснив зміни у правових органах. О.Купрієвич пам’ятає М.Саакашвілі, коли він учився на факультеті міжнародних відносин в університеті ім.Тараса Шевченка, хоча не викладала у нього: він був виразний. Чимось його досвід може бути корисним для України, хоча наша країна значно більша за Грузію. Тоді не буде такого, як було у нас в освіті: у Табачника - міністра освіти, був заступник Сулима, хабарник, і в хорошу школу в центрі Києва не можна було оформити дитину без хабара йому. Сулима збирав усі хабарі для Табачника. На місці Табачника зараз працює колишній ректор Могилянки Сергій Квіт- дуже розумна, поміркована людина. У нього заступник - випускниця Могилянки, – їй 25 років, прекрасно справляється.

Її турбує те, що, наприклад, в Англії, немає ніяких пільг у державних службовців, а у наших народних депутатів мандат, а значить право на пільги, хоча мандат з латинської мови в дійсності означає „обов’язок”. П.Симоненко та інші депутати блокували роботу парламенту, нових виборів до нього вони не хотіли, тому що не пройдуть туди і не матимуть мандатів.

Їй відомо і те, що за Януковича агенти ФСБ окупували силові структури в Україні, і керували там всім. Це було не СБУ, а ФСБ. Янукович умисно це створював. Нелегко це викорінити. Правильно А.Яценюк сказав, що „ми - уряд камікадзе”, адже не встигли вони прийти до влади, а тут такі події. Вона з радістю дивиться хоча б на те, що нормальні люди керують державою. А.Яценюк, П.Порошенко добре володіють англійською і українською мовами( у Путіна англійська мова в дійсності російсько-англійська). І А.Яценюк, і П.Порошенко все-таки молоді. 48-річний Порошенко омолоджує атмосферу, хоча президенти бувають і молодші.

Спілкувалася Тетяна Стрикун

Продовження буде..

• < Попередня
• Наступна >