Важко уявити людину, якій невідоме це ім’я. А чи відомо широкому загалу, що легендарний друг всіх папуасів – наш земляк?
У радянських ( і не тільки радянських) довідниках і енциклопедіях твердиться, що Микола Миколайович Миклуха-Маклай є російський вчений і народився в селі Рождественському, тепер Боровицького району Новгородської області РФ. Дійсно, батько Миколи Миколайовича, працюючи на будівництві залізниці, проживав з сім’єю деякий час поблизу міста Боровичі, тож можливо, саме ця обставина і привела до плутанини з визначенням місця народження дослідника. Однак, насправді народився він  в місті Малині на Київщині, тепер Житомирської області, у родовому маєтку Миклух, про що нещодавно знайдено відповідні записи у церковних книгах. Архіви дійсно не горять !

А для нас цікаво ще й те, що родина Миклух походить з Чернігівщини.

 

В другій половині ХХ століття на полі-тичній карті світу появилась ще одна незалежна держава – республіка Папуа-Нова Гвінея. До того часу ця територія була колонією Австралії та підлеглою територією ООН. Ще перебуваючи в цьому статусі, вона отримала суверенітет в галузі поштового зв’язку і здійснювала емісію власних знаків поштової оплати. Ця держава розташована на другому за величиною ( після Гренландії ) острові Нова Гвінея і лежить на північ від Австралії. Основне населення – папуаси, які ще наприкінці ХIХ – першій половині ХХ століття жили в умовах кам’яного віку. Пам’ятається, незадовго до Другої світової війни вийшла друком в українському перекладі книга одного з дослідників цього краю, здається американця, під промовистою назвою „На гідроплані до людей кам’яного віку”. Територія острова значно більша площі України і становить 829,3 тисячі квадратних кілометрів, з населенням понад 4 мільйона чоловік. Далека екзотична земля в тропіках і здавалось би , що між нею і нами не існує ніяких зв’язків. Однак ... на початку 70-х  років минулого століття поштове відомство Папуа-Нової Гвінеї випустило серію пам’ятних поштових марок, одна з яких вшановує пам’ять видатного сина України Миколи Миколайовича Миклухи-Маклая. Правнук Степана Миклухи, хорунжого Війська Запорізького, уславив себе і свою Батьківщину ґрунтовними дослідженнями в галузі етнографії народів Індонезії та Нової Гвінеї.(Західна частина острова входить до складу Індонезії). Тож і не дивно, що північно-східна частина Нової Гвінеї носить назву „Берег Маклая”.

Микола Миклуха-Маклай прожив коротке, але сповнене численними і змістовними подіями життя дослідника природи як рідного краю, так і далеких від нього земель. Його перу належать понад 160 наукових праць, присвячених антропологічній і етнографічній характеристикам народів Нової Гвінеї та Індонезії, питанням географії, метеорології, зоології, порівняльної анатомії тварин. Він був передовою людиною свого часу і засуджував колоніалізм та расизм. Освіту Микола Миколайович здобував спочатку в Санкт-Петербурзькому імператорському університеті, після виключення з якого за участь у студентському русі, при чому без права вступу у вищі навчальні заклади Російської імперії, довершував її в кількох європейських уні-верситетах – у Гейдельберзькому, Ляйпцігському та Єнському, в останньому був асистентом відомого природознавця Ернста Геккеля, якого супроводжував в науковій експедиції на Канарські острови у 1866-67 роках, знав ряд іноземних мов, як європейських, так і східних. А під час підготовки експедиції на Червоне море вивчив також і арабську мову.
Особливо успішно і плідно працював він над дослідженнями Нової Гвінеї, де провів серед папуасів близько трьох років, а всього у 1869-86 р.р. здійснив 10 подорожей  до Нової Гвінеї, Філіпін, Малакки, Меланезії, Мікронезії, Австралії, детально вивчаючи побут та суспільні відносини папуасів та інших народів цих країн. Його праці в цій галузі не втратили свого значення і в наші часи. Дослідження ці були не тільки ґрунтовними, а часто і небезпечними для життя вченого. Однак він завжди умів знайти вихід з найскладнішого становища і користувався серед папуасів небаченим авторитетом.

Характерний штрих до цього. 1971 року радянське науково-дослідне судно „Витязь” відвідало Берег Маклая. Учені взяли з собою малюнки, зроблені у свій час власноруч Миклухою-Маклаєм, і показали їх нащадкам папуасів, які колись позували вченому. Серед них був і син папуаса по імені Маклай, названий так в честь людини, яка врятувала його від хвороби.

Досліджував М.Миклуха-Маклай і води та тваринний світ Чорного моря біля Одеси та південного берегу Криму. Зібрані ним у численних експедиціях колекції і сьогодні є окрасою музею антропології та етнографії в Санкт - Петербурзі, а також інституту етнографії Російської Академії Наук.

Тож звідки пішло його неординарне ім’я? Як уже згадувалось вище, його предки були запорізькими козаками і уславились у війнах з турками. Це був Степан Миклуха, хорунжий Війська Запорізького, що відзначився в битві за Очаків. Його син Ілля Степанович, дід знаменитого дослідника, був дрібнопомісним дворянином Чернігівської губернії. Свого сина Миколу він послав вчитися до Ніжинського фізико-математичного ліцею, а потім і до Санкт-Петербурзького корпусу інженерів шляхів сполучення, після закінчення якого він в чині інженер-капітана брав участь у будівництві Миколаївської залізниці, що сполучила столицю імперії Санкт-Петербург з Москвою.

Під час університетських студій з 1864 року учений прийняв подвійне прізвище Миклухо-Маклай, походження якого не зовсім ясне. Одні дослідники вважають, що слово Маклай походить від перекрученого українського імені Миколай. Сам же вчений, виходячи з родинної легенди, вважав, що одним із засновників роду був шотландський лицар Мак Лай, який ще в часи Богдана Хмельницького прибув на Україну, став запорізьким козаком  і навіки поріднився з новою батьківщиною. Втім варто сказати, що в роду Миклух більше ніхто не наслідував прикладу Миколи Миколайо-вича у прибранні подвійного прізвища, крім, звичайно, дітей від шлюбу з М.Робертсон. Так, його рідний брат, військовий моряк Володимир Миколайович Миклуха, був командиром броненосця „Адмірал Нахімов” з ескадри віце-адмірала З.П.Рожественського(1848-1909рр.), брав участь у сумнозвісній морській битві в протоці між Корейським півостровом і Японськими островами в часи російсько-японської війни 1904-1905 р.р. і героїчно загинув в Цусімському бою. Інший брат мандрівника Михайло Миколайович був геологом-дослідником. Предметом його наукового інтересу були північно-західна частина Російської імперії та українське Полісся. Втім, прийняття подвійного прізвища на основі якоїсь сімейної легенди річ не така вже й рідка. Як відомо, Е.К.Ціолковський (1857- 1935 рр.), основоположник сучасної космонавтики, виводив свій родовід від гетьмана Северина Наливайка, ну а його рідний брат також взяв собі подвійне прізвище Ціолковський-Наливайко.
У лютому 1884 року, перебуваючи в Австралії, М.М.Миклуха-Маклай одружився з Маргарет Робертсон, дочкою генерал-губернатора країни. Подружжя мало двох синів. Помер дослідник 2 квітня 1888 року від тяжкої тропічної хвороби в Росії, в Петербурзі. Його сім’я повернулася на батьківщину матері в Сідней, де Маргарет і померла в 1936 році.