Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Художник – баталіст з Ніжина

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
Ця садиба з двоповерховим будинком  у  центрі та підсобними приміщеннями явно не сучасного зразка одразу впадає у вічі . І не дивно. Адже це відомий ніжинський музей „Поштова станція”. У 1842 році в столиці імперії Санкт-Петербурзі прийняли рішення про спорудження одинадцяти приміщень поштових контор, величина яких залежала від кількості населення в місті, де будувалась одна з них. Типові проекти для новобудов було поділено на чотири класи. То ж і не дивно, що збудовані одночасно в Чернігові й Батурині поштові контори різняться і величиною, і зовнішнім виглядом. На  щастя, усі ці історичні приміщення збереглися до наших днів. У  Батурині це діюче поштове відділення, а в Чернігові  одна із  комерційних  структур, які  чомусь так полюбляють приходити вже на  створене чи побудоване...

У Ніжині  на другому поверсі поштової контори  25 жовтня 1860 року, у сім’ї поштаря Московсько-Київського тракту С.Самокиша (Самокиші) народився хлопчик, якому при народженні дали ім’я Микола. Тут, на фасаді лівого флігеля комплексу споруд поштової контори,  встановлено меморіальну дошку М.С.Самокишу – бронзовий барельєф (скульптор С.Н.Кантур, 1967 р.) У цьому приміщенні   провів він своє дитинство  і юність, тут, в оточенні рідних та численних працівників контори ( чиновників, конюхів, їздових) пролетіли  непомітно юні роки, збагачуючи пам’ять допитливого хлопчика їх колоритними постатями. Грамоти навчився вдома, а потім пішов удосконалювати її до класичної гімназії при знаменитому Ліцеї вищих наук князя Безбородька, ліцеї, у  якому навчалися  донедавна  великий М.Гоголь, Є.Гребінка, Н.Кукольник, В.Забіла та інші.
 
 На період  навчання   М.Самокиша  Гімназія вищих наук пережила вже кілька реорганізацій. У 1832 році, після слідства про вільнодумство в ній,  вона була перетворена в фізико-математичний ліцей, у 1840 році - на юридичний ліцей, при якому того ж року була створена класична гімназія. Її в  1877 році й закінчив М.Самокиш, а в 1875 році ліцей перетворено на історико- філологічний інститут.

У 1879-85 роках Микола Семенович навчається в Петербурзькій Академії мистецтв, а згодом до 1889 року удосконалює фахову освіту в Парижі. Того ж року повертається на батьківщину. Ще студентом він став автором картини, придбаної П.Третьяковим для своєї знаменитої галереї. Перше велике замовлення молодий і перспективний художник виконує для Тифліського історичного музею. Це були  такі полотна: „Баталія біля річки Іорі 1880”, „Бій під Ювіляром 1877 року”, „Оборона Наурської станиці”. Українська тематика знайшла своє втілення у двох великих альбомах: „Українська старовина” та „Мотиви українського орнаменту”, матеріали для яких збирав разом з колегою, художником С.Васильківським. А тексти до альбомів підготував Д. Яворницький.  (1912 року створив у будинку Полтавського губернського земства барвистий орнамент навколо картин С.Васильківського „Обрання полковника Пушкаря” та „Чумацький Ромоданівський шлях”).

 З початком російсько-японської війни в 1904-1905 роках М.Самокиш перебував у  діючій армії і підготував альбом „Війна 1904-1905 року. З щоденника художника”.

Художник-баталіст створив ряд живописних  полотен олією та графічних малюнків про війну з Наполеоном у 1812 році. Найбільш відомим з них є картина „Подвиг солдатів генерала М.М.Раєвського під Салтанівкою 11 липня 1812 року”. У тому бою брали участь і малолітні сини генерала, який служив для них прикладом мужності.

Не полишаючи творчої роботи, у  1912-1917 роках М.Самокиш викладає живопис у  Петербурзькій Академії мистецтв, а в 1936 – 1941 роках - у Харківському художньо-му інституті, ставши одним із фундаторів художньої освіти в місті. У творчому доробку художника ряд батальних полотен про громадянську війну в Україні, одне з них - „Перехід Червоної Армії через Сиваш”- зберігається в Чернігівському художньому музеї.

Особливе місце в творчості нашого видатного земляка посідає серія історичних картин, присвячених національно-визвольній боротьбі українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Серед них особливо виділяються живописні полотна „В’їзд Богдана Хмельницького в Київ”, „Бій під Жовтими Водами”, „Бій Максима Кривоноса з Ієремією Вишневецьким”, „Похід запорожців на Крим” та інші.

Спеціально для своїх друзів-мисливців нагадаю, що Микола Семенович Самокиш  разом з І.Рєпіним, В.Суріковим, О.Бенуа та іншими художниками  ще в дореволюційні часи створили знаменитий художній альбом-чотиритомник  ”Охота на Руси”, який у  наші дні є недосяжною мрією для багатьох любителів давніх і рідкісних видань.

Не оминув художник-баталіст і, так би мовити, ци-вільних подій у  житті суспільства, створивши такі актуальні на той час картини,  як „Розгін демонстрації в Києві  у соті роковини від дня народження Т.Шевченка”, „Царські жандарми везуть Шевченка на заслання”, „Голод у Криму 1921- 1922” та інші. Його реалістичні твори відзначаються динамічністю композиції, досконалим малюнком із скрупульозним   опрацюванням деталей і стриманим колоритом. Їх можна побачити в багатьох картинних галереях, музеях та приватних колекціях, зокрема,  у  колекції Зимового палацу в Санкт-Петербурзі, Державному Російському музеї, у музеї столиці Грузії Тбілісі та багатьох інших  музеях  країн Європи і, звичайно ж,  України. Його спадщина просто грандіозна – понад 11 тисяч полотен, офортів, графічних малюнків та ілюстрацій до творів багатьох письменників (Т.Шевченка, М.Гоголя, Марка Вовчка, І.Нечуя-Левицького та інших). А своєму рідному Ніжину художник, як вірний і вдячний його син, присвятив окремий альбом.

Не оминула його слава ще за життя. Був він дійсним членом Імператорської академії мистецтв, лауреатом двох малих та великої золотої, а також п’яти срібних медалей, срібної медалі Всесвітньої виставки в Парижі, лауреатом першої премії графа С.Г.Строганова. У радянські часи носив звання заслуженого діяча мистецтв РРФСР, а в  1941 році став лауреатом Сталінської (державної) премії Союзу РСР.

Помер видатний наш земляк 18 січня 1944 року в Сімферополі і похований там на цвинтарі біля церкви Всіх святих.

Укрпошта у ювілейному 2010 році випустила художній маркований конверт, присвячений відомому художнику.

150-річчя від дня народження митця у жовтні 2010 року пройшло   у нас в області, на його батьківщині, якось непомітно. Тож пом’янемо його добрим тихим словом у ці зимові дні – 18 січня минає 65 років з дня смерті відомого художника-баталіста Миколи Семеновича Самокиша.

Б.Киричок, краєзнавець

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове