Багаторічні археологічні дослідження у Батурині, які розпочалися з 1995р. учасниками Міжнародної археологічної експедиції Інституту археології НАН України та ЧДПУ ім.Шевченка за участі Понтифікального Інституту Середньовічних Студій та Славістичного відділення Торонтського Університету на території колишньої гетьманської столиці, дали змогу визначити фортифікацію, планування, соціальну топографію, архітектуру, будівельну техніку, а також охарактеризувати усі сфери матеріального життя.

Звичайно, сформувалася і садибна мережа та були досліджені рештки жител кінця ХVІІ – початку ХVІІІ століття. Численний археологічний матеріал репрезентований здебільшого фрагментами гончарного й скляного посуду, понад 200 типами кахель, цегли та дрібним побутовим інвентарем. Це є підтвердженням високого рівня гончарного виробництва у добу Гетьманщини. Подібні знахідки дають можливість зробити припущення щодо соціального статусу власників жител, які виявлені дослідниками.

Так, кахляну піч, скляний та вишуканий керамічний посуд з поливою могли дозволити собі лише заможні люди. А груба без кахель взагалі  або з теракотовими кахлями без поливи та простіший гончарний чи дере-в’яний посуд були у користуванні біднішої верстви населення.

 

Музей археології Батурина славиться чисельністю уні-кальних експонатів, а також зібранням побутових речей. Особливо оригінальними є керамічні вироби, адже у ХVІІ – ХVІІІ ст. українське гончарство набуло вищого рівня розвитку. О.Нестеренко у своїй праці «Розвиток промисловості на Україні» стверджує, що глини Чернігів-щини за часів Петра І були високоякісними, тому як сировину для гончарства вивозили до Росії.

Цікавими є горщики ХVІІ – початку ХVІІІ століття, яких в експозиції представлено 6 одиниць. Ці речі нечисленні, зате виразні з естетичного погляду. Вони дають нам уявлення про багатство і розмаїтість традиційної культури краю. Такі предмети, прості і невибагливі, просякнуті «теплим духом» віковічної культури, сконцентрували в собі творчу енергію і життєвий досвід багатьох поколінь. Один з горщиків у зібранні музею, за призначенням, скоріше за все, був золінником, бо він місткістю більше трьох літрів і має широке вінце, а саме такі горщики використовували для виварювання золою білизни. Ще посуд подібного розміру називали снозником, де готували страву на велику кількість людей. На горщику відсутні сліди сажі і цікавим є те, що він має одну невелику ручку. За призначення міг використовуватися ще й для зберігання питної води. Привертає увагу горщик з білої глини, покритий чорним ангобом, відповідно має яскравий чорний колір, без оздоблень. Часто такий посуд був у щоденному використанні українців. Горщики, які використовувалися для холодних страв, здебільшого покривали поливою зсередини. Саме такий світло-коричневий, з орнаментом у вигляді двох випуклих смужок, з однією ручкою, всередині покритий темно-зеленою поливою, датований ХVІІ ст., представлено  в експозиції. Зелені відтінки поливи були традиційними для Чернігів-щини, тому під час археологічних досліджень найбільш поширеними знахідками є кераміка з поливою такого кольору. Відомо, що зелену фарбу для розписів одержували з білої глини – «побілу» і окисів міді.

Кожному регіону України були притаманні свої види оздоблень посуду, аби відрізнити їх від інших. Чільне місце посідали  рослинні, квіткові орнаменти, фігурні зображення, передусім на посуді та кахлях. Наша місцевість вирізнялася нанесенням різноманітних смужок, які виконувалися горизонтально у декілька рядів, або робилися паралельно в процесі виготовлення горщика. Прикладом останньої техніки оздоблення маємо горщик з чотирма вдавленими смужками на плечиках. Виготовлений він із червоної глини, обпалений, унаслідок чого набув темно-коричневого кольору. Вироби розписували ангобами та емалями, що дало змогу перейти до багатоколірності. Горщик місткістю до одного літра мав назву горнятко. 2 чорні горнятка знайшли своє місце розташування у вітрині побуту Батурина ХVІІ – поч. ХVІІІ ст.

Земля зберігає багато історичних таємниць. Та, на жаль, не всі речові докази археологи знаходять збереженими повністю. Тільки після копіткої праці сучасних майстрів-реставраторів ми можемо милуватися речами історичної цінності, як милувалися ними наші предки кілька сот років тому. Усі горщики, які репрезентовані в музеї археології Батурина, пройшли через умілі руки художника-реставратора.

Заповідник «Гетьманська столиця» запрошує вас відвідати Батурин, а, зокрема, і Музей археології, який допоможе дізнатися про його історію з точки зору археології – від епохи неоліту і до трагічного моменту – загибелі гетьманської столиці у 1708 році. Саме тут ви можете побачити багато унікальних та цікавих експонатів, у тому числі й вищеописані горщики. Ці речі допоможуть розширити знання з історії рідного краю, а оригінальні і часом несподівані дизайнерські рішення в оформленні музею нікого не залишать байдужими.