Багато наших земляків – шановані в Україні люди, які, однак, не забувають свого коріння і щедро діляться своїм життєвим досвідом з бахмачанами.

Це стосується і  Ольги Анато-ліївни Купрієвич, старшого викладача кафедри англійської мови  Київського національного університету ім.Т.Шевченка, одного з найкращих перекладачів в Україні.

Її дідусь, Павло Петрович Соловецький та бабуся Антонина народилися в с.Бахмачі, у післявоєнний час мешкали у м.Бахмачі. Їхня донька Марія, навчаючись перед війною на фізико-математичному факультеті Ніжинського педінституту, покохала студента - математика Анатолія Купрієвича, вони одружилися і поїхали за направленням до Вінницької області, там їх і застала війна. Анатолій був залишений на підпільну роботу. У липні 1942 року народилася Оля, у родині на той час вже були братик і сестричка. У 1943 році діти враз стали круглими сиротами – батько був спалений фашистами живцем разом з іншими підпільниками, а матір нелюди закатували наступного дня. Усіх трьох діток взяли на виховання дідусь та бабуся Соловецькі, які жили в Бахмачі по вулиці Свердлова (нинішня Чернігівська). Жили тільки на дідусеві 300 карбованців, бабуся була домогосподаркою. Дідусевого заробітку не вистачало навіть на одяг та взуття. До дитсадочку Оля змушена була ходити босою і тому – лише теплої пори року, а в 1949 році із запізненням пішла в перший клас – ні в чому було йти. Тож держава до закінчення школи забезпечувала сироту саржевою формою і хлопчачими черевиками. Попри матеріальні труднощі, дівчинка вчилася легко і добре, особливо їй подобалась іноземна мова.  Мріяла про далекі краї, багато читала. У 1959 році вона закінчила середню школу №49 із золотою медаллю і вступила до Київського університету ім.Т.Шевченка на філологічний факультет, відділення романо-германської філології. Відмінниця навчання, за дослідження в галузі порівняльного мовознавства вже після другого курсу була удостоєна Шевченківської стипендії. Ольжичі перші наукові роботи були присвячені творчості улюбленого поета  аналізувала переклади „Кобзаря” англійською, вони були опубліковані в Канаді і США.

 

Дідусь прищепив онуці  любов до праці. Завжди, бувало, з посмішкою говорив: «Стомилась, то візьми лопату - покопаєш та й перепочинеш». Оля встигала все, вчилась наполегливо, за що б не бралась, виконувала  відмінно.

У 1962 р. члени комісії з Москви, що приїхали до університету в пошуках перекладачів для роботи в африканських країнах, помітили здібну студентку і запропонували їй поїхати в Об’єднану Арабську Республіку. І ось Ольга на будівництві коксохімічного заводу в Гелуані, на відстані сорока кілометрів від Каїру, в Єгипті. Швидко освоїла нову термінологію, минуло лише два тижні, а Ольга, якій щойно виповнилося 20 років, уже стала старшим перекладачем будівництва. Перекладала на переговорах з Президентом Єгипту Гамаль Абдель Насером, на технічних нарадах, вела документацію, залюбки вивчила арабську, якою спілкувалася з феллахами, простими робітниками.

Пролетів рік, Ольга повернулась до рідного університету, закінчила з відзнакою навчання. Їй запропонували залишитись викладати англійську на рідному факультеті. Відразу занурилась у роботу: викладацьку, виховну, наукову і, звичайно, перекладацьку. Успішно працювала синхронним перекладачем на численних міжнародних конгресах, була серед перших в Україні синхроністів. Кожного року міжнародні виставки, конгреси... Ще в 70-х роках, усвідомлюючи, що без знання іноземних мов громадянами неможливе входження України до міжнародної спільноти, організувала в університеті курси іноземних мов для студентів та співробітників, очолила їх і налагодила викладання із застосуванням новітніх методик на засадах комунікативності. Сотні випускників курсів з ентузіазмом оволодівали не лише традиційними іноземними мовами — англійською, німецькою, французькою, а й італійською, іспанською, шведською, перською, арабською, японською, за бажанням. У цей час виходить посібник О.А.Купрієвич з комунікативної граматики англійської мови (у співавторстві з іншими викладачами кафедри). Усього список її публікацій включає понад 70 наукових статей та посібників для студентів. А скільки перекладів та рецензій на переклади! У цей час Ольга Анатоліївна рецензує та редагує англійські переклади українських книг у видавництві «Дніпро». Поезію, прозу.

1990 рік, коли було проголошено омріяну незалежність України, став переломним у житті та творчості Ольги Купрієвич. Вона усвідомлює важливість верховенства права для розбудови незалежності України і зосереджує свою перекладацьку діяльність на проблемах реформування правової системи. Переходить викладати на юридичний факультет, готуючи нову генерацію правників, які стануть майбутніми лідерами незалежної України. Одночасно з викладанням займається перекладацькою діяльністю. Співпрацює з консорціумом «Верховенство права», з Американською асоціацією правників, Комітетом з правових питань Ради Європи, бере участь у роботі Комісії з питань боротьби з корупцією. У складі Української Комісії з питань правничої термінології бере участь у створенні таблиці по відтворенню українських власних назв засобами англійської мови.

У 1996 році міністр юстиції запросив Ольгу відредагувати офіційний переклад Конституції України англійською мовою, офіційний переклад українською мовою Європейської конвенції з прав людини. Переклала англійською проекти Кримінально-процесуального та Цивільного кодексів, численних законів України. Працювала в Центрі законодавства з питань прав людини Ноттінгемського університету Великобританії, що здійснював проект «Система кримінального судочинства України».

Брала участь у роботі Венеціанської комісії Ради Європи «Демократія через право», зокрема на засіданнях в Гаазі (Нідерланди).

Підготувала низку посібників для студентів-правників, що були рекомендовані Міністерством освіти і науки України. За один з найпоширені-ших- «Англійська мова для юристів. Захист прав людини» отримала звання «Викладач року». 

Найціннішою серед усіх нагород Ольга вважає Почесну відзнаку Товариства «Україна -Світ», якою її було нагороджено за «вагомий особистий внесок у розвиток співпраці України із закордонним українством».

Далі — її запрошують працювати керівником-консультантом англійської редакції у Національному Проекті під керівництвом Леоніда Кравчука «Золота книга української еліти» у 6 томах, в якій українською та англійською мовами віддзеркалюється внесок видатних українців у розвиток світової цивілізації.

Проте перелік робіт О.А.Купрієвич був би неповним без перекладу, яким вона особливо пишається: це Конституція української гетьманської держави або Конституція Пилипа Орлика 1710 року, яку вона переклала англійською мовою і яка відразу розійшлась у всьому світі. У травні 2010-го, до відзначення 300-ліття Конституції Орлика, Ольгу запросили взяти участь у міжнародній конференції. Із доповіді О.Купрієвич: «Орлик був вірний ідеалам української державності та до кінця днів своїх відстоював їх перед європейськими урядами. «Україна з обох боків Дніпра має на вічні часи бути вільною від чужого панування», - з такими словами звертався патріот України, гетьман-вигнанець за підтримкою до європейських урядів у своєму політичному меморіалі «Вивід прав України»: «Козаки мають за собою право людське і природне, один із головних принципів якого є: народ завжди має право протестувати проти гніту і привернути уживання своїх стародавніх прав, коли матиме на це слушний час». Задовго до проголошення американської Декларації незалежності, випередивши на 80 років ідеї Французької революції, Пилип Орлик проголосив природне право народу України на «осібне і рівне становище» серед інших націй світу».

Саме ствердженню принципів верховенства права, закріплених у Конституції Пилипа Орлика, порушення яких призводить до найбільшої кількості випадків тиранії, відомої світу, присвячує Ольга Купрієвич свою нинішню діяльність у проекті «Розбудова української незалежності та сталої демократії».

Ось і збулися мрії маленької дівчинки про дальні краї. Лише за останні роки Ольга побувала у Великобританії, США, Франції, Італії, Нідерландах. Швейцарії, Австрії, Німеччині, Польщі, Монако, Бельгії, Люксембурзі, Чорногорії.