Про що розповідають старі світлини... (До 145-річчя залізниці і міста)

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 12 липня 2013, 09:32

У попередньому номері «Порадника» ми розповідали про історію моста А.Струве Курсько-Київської залізниці. Розглянемо відомий за першою публікацією малюнок, на якому залізничний міст А.Струве зображений з лівого берега. Ми бачимо, що з ферм мосту виїздить локомотив-паровик. Придивімося до зображення цього паровика уважніше, щоб відповісти на питання про рухомий склад Курсько-Київської залізниці. Із документів нам відомо наступне: на час початку експлуатації Курсько-Київська залізниця нараховувала 64 локомотиви, з яких 21 були вантажно-пасажирські та 43 триосні товарні.

То ж що за паровик зображено на мал.1: товарно-пасажирський чи товарний? Двовіконна будка для машиністів, дві пари тягових колеса на жорсткому зчепленні великого діаметру (жорстке зчеплення дозволяло уникати такого негативного явища, як пробуксування) і одна пара направних коліс меншого діаметру дозволяють ідентифікувати цей паровик, як вантажно-пасажирський типу 1-2-0 серії А(АН) заводу Борзіга (дивись мал. 2). Із тогочасних офі-ційних джерел відомо, що спочатку (близько 10 років) Курсько-Київська залізниця використовувала виключно паровики заводу нащадків Августа Борзіга в Берліні, яким було надано номери з 1-го по 21-й, а з середини 70-х років до номерів додали серію А. На відміну від більшості тогочасних вантажно-пасажирських паровиків, які експлуатувалися на інших залізницях, ці паровики мали рухомі колеса великого діаметру – 1700 мм, це наближало їх до класу пасажирських локомотивів. Не випадково, що спочатку вони так й іменувалися власниками залізниці, допоки наприкінці 90-х років XIX століття на залізницю не наді-йшли потужніші й сучасніші пасажирські паровики серії К типу 2-3-0. Тоді перші паровики віднесли до класу вантажно-пасажирських. На початку ХХ століття ці паровики отримали серію АН (тобто „німецькі”) й номери від 10 до 30. Станом на 1910 рік №№10, 14, 15, 20, 24, 26, 29 та 30 – були зняті з експлуатації і чекали на виключення з інвентарю рухомого складу. Щоб закінчити розповідь про види вантажно-пасажирських паровиків зазначу, що окрім паровиків заводу Борзіга Курсько-Київська залізниця у ХІХ столітті використовувала ще один вид, який надійшов у 1877 році. Це був один-єдиний локомотив заводу Шарп-Стюарта (див. мал.3), якому спочатку була надана серія Г та номер 1, але на початку ХХ століття він отримав серію АА та номер 3Г і, нарешті, у 1910 році цей номер був змінений на №35.

Що нам відомо про тогочасне пасажирське сполучення на Курсько-Київській залізниці? Переді мною лежить розклад руху пасажирських поїздів Курськ-Київ та Київ-Курськ у серпні-листопаді 1872 року, який є типовим для перших років експлуатації залізниці. Із кінцевих станцій у той час від’їжджало по 2 пасажирських поїзди: з Курська - №№1, 3, а з Києва - №№ 2 (о 8-25) та 4 (о 23-10). Із них №№1 та 2 мали назву пасажирських і мали вагони лише першого та другого класу, №№3 та 4 йменувалися поштовими і мали вагони усіх трьох класів. Наприклад, до Бахмача №2-й прибував о 14-45, а №4-й – о 6-23. Проїзд з Києва до Бахмача тоді коштував: у першому класі 5 руб. 43 коп., у другому класі 4 руб. 08 коп., а у третьому класі, пасажири якого складали до 85-90% усього пасажирського обігу сплачували за проїзд 2 руб. 27 коп. Відомо також, що в середньому у 1972 році кожний поїзд перевозив 262 пасажири, а кожний із них проїздив 198 верст (1 верста приблизно 1,07 км), тобто близько половини шляху від Курська до Києва.

Наостанку хочу оприлюднити ще одну загадкову фотосвітлину (див. мал.4). На жаль, якість її бажає кращого, а легенда (тобто опис цієї світлини про місце і час зображеної події) геть відсутня. На ній ми бачимо вже знайомий нам вантажно-пасажирський паровик заводу Борзіга з причепленими до нього пасажирськими вагонами. І паровик і пасажирські вагони прикрашені квітковими гірляндами і російськими триколірними прапорами. Будівля позаду поїзда – це перший залізничний вокзал Києва – цегляний, двоповерховий, споруджений у 1868 році в давньоанглійському готичному стилі архітектором Іваном-Фрідріхом Вишневським. Докладніше про цей цікавий вокзал розповім іншим разом, але відзначу, що платформа вокзалу ще не перекрита навісним дахом, що дозволяє ідентифікувати світлину початком 70-х років ХІХ століття. Нагадаю, що постійний рух мостом А.Струве був відкритий після освячення мосту 4 квітня 1870 року. Цей день вважається початком експлуатація Курсько-Київською залізницею на всій її протяжності. Так от, чи не зроблена вищезазначена світлина того дня? Було дуже заманливо, щоб це була так і ми мали б документальне свідчення зародження нашої залізниці, але поки що це одна з гіпотез, яка потребує підтвердження з тогочасних офіційних або громадських джерел.

На сьогодні все. У наступному числі „Порадника” ви прочитаєте про види вантажних локомотивів Курсько-Київської залізниці. А ще про походження професійного свята залізничників, та кому повинні бути вдячні за це.

Обіцяю, ви дізнаєтеся багатого цікавого!

Михайло Виноградов

• < Попередня
• Наступна >