Із історії шкіл району

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 09 серпня 2013, 07:32

Не так давно чимало сільських шкіл відзначала 125-літні ювілеї свого заснування. Наш допитливий читач Михайло Бережний звернув увагу на масове будівництво шкіл у селах наприкінці позаминулого сторіччя. Він запропонував розповісти про бум впровадження початкової освіти, що здійснювався в царській Росії. Ідея здалась слушною, вирішили надати слово фахівцеві.

Ще гетьман України Кирило Розумовський відмічав велику любов українського народу до науки і турбувався про освіту дітей своїх підлеглих, запровадивши обов’язкове навчання козацьких дітей у парафіяльних школах. 

Цар-реформатор Олександр II відразу після скасування кріпацтва сприяв значному зростанню кількості навчальних закладів, в т.ч. для дітей з малозабезпечених, як правило селянських, сімей. У пореформленій Росії широкий розвиток отримала жіноча освіта. Були відкриті жіночі гімназії, при яких створювалися педагогічні курси. Для дочок осіб духовного звання створювалися єпархіальні училища, які готували педагогів для початкових шкіл.

1 січня 1864 року Російський імператор затвердив “Положение о губернских и уездных учреждениях”. Згідно з новим документом на місцях створювалися органи місцевого самоуправління – земства. У губерніях і повітах формувалися виборні земські установи – земські збори та земські управи. До їх компетенції входили місцеві господарські, соціальні та освітянські і медичні справи. Вони вкладали значні кошти у шкільне будівництво, у відкриття учбових закладів в орендованих приміщеннях, забезпечували швидкий розвиток земської школи на селі. Відповідно до Положення 1869 року, інструкції Міністерства освіти 1875 року, поряд із земськими та церковнопарафіяльними школами засновувалися міністерські училища.

За підпорядкуванням початкові училища поділялися на земські, міські, міністерські, заводські (фабричні), залізничні, церковно-парафіяльні. Структура початкової освіти складалася зі шкіл трьох ступенів. До шкіл першого ступеня належали однокласні училища, які були нижчою елементарною школою. Однокласними була значна частина земських, церковно-парафіяльних і міських шкіл. Термін навчання у них – трирічний, в однокласних церковно-парафіяльних – дворічний.

До шкіл другого ступеня початкової освіти належали двокласні училища. Навчальний курс першого класу двокласних училищ був таким, як і в однокласній школі. Другий клас (із дворічним терміном навчання) давав додатковий курс початкової освіти, до якого входили Закон Божий, російська граматика, історія, географія Росії, арифметика, основи геометрії й креслення, відомості про природознавство.

До шкіл третього (й найвищого) ступеня початкової школи належали багатокласні училища. Це в основному повітові та міські училища. У школах цього типу всі предмети курсу початкової освіти викладалися більшим обсягом. Термін навчання у повітових училищах був трирічним, а в міських – шестирічним.

У кінці ХІХ століття у сучасних межах нашого району проводились навчання у народних школах та училищах, що діяли у більшості населених пунктів з чисельністю населення понад 500 мешканців. Ось як розвивалася справа народної освіти у Бахмацькому регіоні.

Бахмач. Навчання проводили три церковнопарафіяльні школи та два сільські однокласні початкові народні училища Міністерства народної освіти Російської імперії:

1. Двокласна церковно-парафіяльна школа розташовувалась на станції Бахмач Любаво-Роменської залізниці. Вона відкрилась у 1894 році, у 1899 році тут навчалось 122 хлопчики і 58 дівчаток. Школа належала товариству залізничників і в ній проводили навчання без орендної плати за приміщення. Законовчителем при школі був священик Василь Васильович Вербицький. Він отримував заробітну плату 90 крб. на рік. Учитель школи Микола Васильович Жуховцев закінчив курс учительської семінарії, походив із селян, річна його платня – 480 крб.

2. Сільське початкове народне училище Міністерства народної освіти Російської імперії (район Вознесенської церкви. Село Бахмач-2) відкрито у 1874 році в громадському будинку. На його утримання у 1900 році земство виділяло 320 крб. та місцева громада - 270 крб. У школі навчалось 112 хлопчиків та 10 дівчаток. Учитель Никанор Васильович Борода закінчив Коростишівську учительську семінарію, на даній посаді працював з 1 вересня 1879 року, отримував 300 крб. в рік. Помічник учителя Олександра Олексіївна Соломаха закінчила жіночу гімназію, на даній посаді - з 20 лютого 1896 року, отримувала 240 крб. Законовчитель - священик Стефан Семенович Случевський. Річна зарплата - 50 крб.

3. Сільське початкове народне училище Міністерства народної освіти Російської імперії (район Успенської церкви. Село Бахмач-1.) відкрите у 1875 році в громадському будинку. На його утримання земство виділяло 320 крб. та місцева громада – 250 крб. В училищі у 1900 році навчалось 174 хлопчики та 39 дівчаток. Учитель Іван Наумович Іващенко, який закінчив учительську семінарію, працював з 1 вересня 1875 року і отримував 300 крб. у рік. Помічник учителя Лідія Петрівна Іващенко мала звання сільського вчителя, на даній посаді працювала з 25 січня 1878 року та отримувала 240 крб. плати в рік. Законовчитель священик Василь Васильович Вербицький навчав дітей з 24 вересня 1898 року, отримував 50 крб.

4. Церковнопарафіяльна школа грамоти при Вознесенській церкві відкрита у 1897 році. У ній у 1899 році навчалось 40 хлопчиків та 16 дівчаток. Приміщення школи належало земському товариству і орендувалося школою безкоштовно. Школа утримувалася за рахунок місцевих коштів в сумі 77 крб. 31 коп. Законовчитель священик Стефан Семенович Случевський навчання проводив безкоштовно. Учитель із дворян, Федот Федотович Романенко, закінчив однокласне земське училище, звання вчителя не мав. Отримував заробітну плату в сумі 51 крб.

5. Церковнопарафіяльна школа грамоти при Успенській церкві відкрита у 1878 році. Приміщення, де проводились навчання, належало церковній громаді і орендувалось школою безкоштовно. Утримувалась за місцеві кошти в сумі 30 крб., у ній у 1899 році навчалось 10 хлопчиків та 2 дівчаток. Законовчителем був священик В.В.Вербицький, навчання проводив безкоштовно. Учитель, син диякона, Олексій Тимофійович Морозов, закінчив 4 класи духовної семінарії, звання вчителя не мав. Отримував заробітну плату в сумі 36 крб.

Перший загальний перепис населення Російської імперії в 1897 році показав, що в містечку Бахмач проживало 6 844 чоловіки. На станції “Бахмач” Києво-Воронізької залізниці проживало 839 чоловік та на станції “Бахмач” Любаво-Роменської залізниці – 1047 чоловік.Із історії шкіл району

Продовження буде...

Микола Терех, завідуючий відділом «Цитадель»
Національного історико – культурного
заповідника ”Гетьманська столиця”

• < Попередня
• Наступна >