Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Про що розповідають старі світлини... (До 145-річчя залізниці і міста)

Рейтинг користувача:  / 1
ГіршийКращий 

Здійснимо віртуальну подорож старою Курсько-Київською залізницею. Нагадаю, що відповідно до технічних умов концесії було передбачено будівництво наступних стан-ційних будинків і пасажирських домів (вокзалів): одного – 1-го класу, двох – 2-го класу, чотирьох – 3-го класу та дванадцяти – 4-го класу. Усього планувалося збудувати 19 станційних будинків та пасажирських будинків (вокзалів) при них. Будівництво окремих вокзалів на першокласних кінцевих станціях (у Києві й у Курську) не передбачалося. Планувалося, що акціонерне товариство буде користуватися вокзалами Московсько-Курської та Києво-Балтської (дільниця від Балти до Одеси вже була збудована) залізниць.

 

Почнемо свою подорож з Курська. Залізнична станція з вокзалом розташовувалась тут у приміській Ямській слободі, у трьох верстах (приблизно 3,2 км) від самого міста. Як можна буде упевнитися далі, будівництво станцій і вокзалів подалі від поселень було звичним явищем для Курсько-Київської (і не тільки для неї) залізниці. Робилося це, як правило, без якогось таємного наміру. Просто такий спосіб будівництва був набагато швидший і дешевший від будівництва у самому місті, де будівництво могли затримувати купівля дорогої міської землі і судові позови власників земельних ділянок. Вокзал, який ви бачите на мал.1 і мал.2, був збудований у 1869 році в стилі англійської готики, як, до речі, і Київський вокзал. Мав він назву Ямський і проіснував до 1943 року. Під час Другої світової війни був вщент зруйнований. На жаль, поки що я не знайшов жодних відомостей про архітектора Ямського вокзалу. На мал.1 зображений загальний вигляд вокзалу з боку міста Курська, а на мал.2 – з боку залізниці. Цікаво, що ліворуч на другій фотосвітлині, як продовження критого перону вокзалу, ми можемо бачити трикутний фронтон дерев’яного „павільйону для сановних осіб” – такий собі аналог сучасних VIP-залів. Тут зупинявся російський імператор та члени імператорської родини під час своїх подорожей залізницею. До речі, так звані „імператорські кімнати” мали бути на всіх стан-ціях першого класу. Як далі побачимо, такі були, наприклад, на станції Конотоп.

Сучасний вокзал у Курську був побудований у 1952 році за проектом архітектора Ігоря Георгійовича Явейна, засновника кафедри архітектури в теперішньому Петербурзькому державному університеті інженерів-залізничників, автора визначних праць з архітектури вокзалів та автора проектів близько 100 вокзалів. Будівля вокзалу у Курську, за задумом І.Явейна, є пам’ятником залізничникам - учасникам битви на Курській дузі; його фасад прикрашають фігури робітників-залізничників і солдат, а касовий зал оформлений скульптурою воїна і барельєфом „Курська битва” (мал.3). 

Але повернімося до часів Курсько-Київської залізниці. Ось на мал.4 ми бачимо, як паровик з пасажирськими вагонами прямує з київського боку в напрямку вокзалу на фоні курських міських будівель. Якого часу це фото? Щоби встановити це, придивімося уважніше до світлини. Паровик має серію БК (літера „К” під час ретушування стала схожа на літеру „Н”) та номер 274. На жаль, ракурс не дозволяє нам точно визначити розміри переднього колеса паровика і встановити тип його: чи пасажирсько-вантажний, чи вантажний. Але тут на допомогу прийдуть наші попередні знання: номери з 270 по 277 мали вантажні паровики Коломенського заводу, які надійшли на Курсько-Київську залізницю у 1896 році у кількості 36 паровиків, і яким спочатку була надана серія Д та числа 301-308, 329-338 і 339-356, а на початку ХХ століття - серія БК (тобто „коломенські”) й числа 270-277, 300-327. Висновок: перед нами фотосвітлина першої чверті ХХ століття.

 Але щось ми затрималися у Курську. Їдемо далі. А далі, у наступному номері „Порадника” на вас чекає розповідь про вокзали станцій 1-го (у Конотопі) та 2-го класів (у Ніжині та у Кореневому) Курсько-Київської залізниці. 

Михайло Виноградов,
краєзнавець, м.Бахмач

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове