Про що розповідають старі світлини... (До 145-річчя залізниці і міста)

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 27 вересня 2013, 09:26

Отже, нарешті ми доїхали до станції 4-го класу Бахмач Курсько-Київської залізниці. Станцій такого класу на залізниці було 11. Перерахуємо їх, починаючи від Курська: Дияконове (станція розташована у смт Прямицине), Іванине (зараз ця станція має іншу назву Лукашівка), Колонтаївка (стару будівлю цією станції див. Мал.1), Новоселки (між станціями 3-го класу Глушкове і Ворожба; яку назву станція має зараз мені не вдалося виявити; можливо, це сучасна станція Волфине), Красне (зараз Путивль; мал.2), Грузьке, Бахмач, Крути, Носівка, Бобровиця та Бровори (зараз Бровари).

Придивимося уважніше до Мал.2, де зображено станцію Красне. Зараз вона має назву Путивль, але місто, де вона розташована, має назву Буринь, а до Путивля від станції більше 20 км. Але повернімося до фотосвітлини. Ця фотосвітлина цінна тим, що на ній ми можемо бачити станцію початку ХХ століття, так би мовити, цілком: з вокзальним приміщенням, з пероном для пасажирів, з водокачкою, коліями та складськими приміщеннями. На станційних коліях ми бачимо і тогочасні вантажні вагони. А в бік Ворожби відходить пасажирський поїзд Київ-Курськ у складі паровика та чотирьох пасажирських вагонів.

Майже такий же вигляд мала і станція Бахмач. Ось Мал.3; це фотосвітлина 1918 року і зображує вояків Чеського корпусу на станції Бахмач. Тут теж можемо бачити і водокачку (у лівому кутку фото), і пасажирський вокзал з пероном, і колії, і складські приміщення. Якщо уважно придивитися, то вокзальні приміщення і на станціях 3-го класу Льгов і Плиски (зображення цих станцій дивись у попередніх номерах „Порадника”), та на станціях 4-го класу Красне (Путивль) і Бахмач (Мал.4) мають настільки багато спільних рис, що можна з упевненістю стверджувати, що будувалися вони за одним проектом. У державному архіві Курської області (ДАКО) зберігається архів акціонерного товариства Курсько-Київської залізниці. Особливу цінність мають справи фонду 46 „Будівництво Московсько-Києво-Воронізької залізниці”, який має 61 опис 205 справ. Документи фонду містять важливі відомості про діяльність власне АТ з будівництва Курсько-Київської залізниці” та його Правління й Управління. Описи фонду згруповані за роками, і в кожному опису містяться матеріали про щорічні витрати на будівництво та утримання робітників, звіти АТ про надходження та витрати, протоколи засідань Правління й Управління АТ, накази по особовому складу, справи пенсійної каси, профспілок, різноманітне листування, відомості про відчуження земельних ділянок тощо. На мій погляд, особливу цінність мають справи комісій з прийому окремих ділянок залізниці в експлуатацію. У приймальному акті комісії зазначалося наступне:

1.Порядок виконання робіт з додатком розцінкових відомостей;

2.План напрямку та поздовжній профіль залізниці;

3.Напрямок залізниці – вивчався первинний план і креслення залізниці, та які під час будівництва були зроблені відхилення від них, і чому не вдалося викупити земельну ділянку, (визнали доцільним відхилитися від первинного плану для того, щоб було зручніше транспортувати до залізниці продукти фабрик та тваринницьких ферм, зручніше буде передислоковувати війська тощо);

4.Довжина ділянки;

5.Прямі й похилі ділянки (їх відсоток до загальної довжини ділянки);

6.Станція та зупинки (скільки їх побудовано загалом на ділянці, яка відстань між ними);

7.Відчуження земель – розглядалися плани і відомості відчужених земельних ділянок, із зазначенням їх вартості та витрат на їх викуп. Також зазначалися купчі й дарчі записи; причому виокремлювалися земельні ділянки, за якими вже завершені юридичні процедури та ті, за якими ще належить їх завершити.

8.Земельний насип. Зазначалася поверстова вартість земельних робіт, наявність переїздів, додаткового укріплення насипу, дамб. Оцінювалася як якість робіт, так і наявні недоліки.

9.Штучні споруди: оглядалися цегляні кладки, споруди мостів. Зазначалася якість будівництва та виявлені недоліки (із зазначенням терміну їх ліквідації);

10.Колійні споруди (як зроблений насип та покладені рейки і шпали; якої якості і розміру);

11.Телеграф, наявність верстових знаків і знаків ухилу; наявність ремонтного інструменту та елементів захисту від снігових заметів;

12.Дільничні споруди - скільки і де збудовано будівель для вартових, казарм, напівказарм, колодязів, переїздів (для польових робіт, сільських робіт, великих шляхів), з яких матеріалів і як якісно виконані роботи;

13. Станційні будови;

14. Водопостачання;

15. Станційні належності (стрілки, семафори);

16. Рухомий склад;

17. Інші роботи.

Як бачимо, вивчення цих справ у ДАКО дозволить докладно дослідити історію кожної станції, зокрема, і станції Бахмач. На жаль, поки що я не мав можливості дослідити ці справи у ДАКО. Можливо, це комусь і не дуже цікаво, але я так докладно зупинився на джерелах залізничної історії станції Бахмач, щоб спрямувати пошуки небайдужих краєзнавців правильним шляхом. Продовження розповіді про станцію Бахмач чекайте у наступному номері „Порадника”.

Михайло Виноградов

• < Попередня
• Наступна >