Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Партизанське село

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Цієї осені День партизанської слави відзначив своє 70-річчя. Із цієї нагоди 19 вересня у село Єлине Щорського району прибули делегації з усієї області, гості із зарубіжжя, ветерани війни і партизанського руху. Це село розташоване за 30 км від Щорса, зовсім поруч – Росія та Білорусь. Село було спалене карателями за зв’язок із партизанами. Голова облдержадміністрації Володимир Хоменко і голова облради Анатолій Мельник разом з учасниками заходу вирушили до пам’ятника „Партизанська сім’я”. Урочистості продовжились на території меморіального комплексу „Лісоград”, на місці базування партизанських з’єднань під командуванням двічі героя Радянського Союзу Олексія Федорова.


Пощастило і мені побувати на цій пам”ятній урочистості. Приїжджаю сюди щороку, аби пом’янути рідних мого чоловіка, уродженця Єлиного, його вже немає серед живих, працював у вагонному депо головним бухгал-тером. Його мама і батько загинули під час війни. Із материнських рук нелюди вирвали дитинча і живим кинули у вогонь. Тітку з п’ятьма доньками посадили в душогубку, повезли в Гомель і там подушили. Карателі ганялись за людьми, як хижаки, у ями кидали людей живцем, засипали їх землею. Грунт над нещасними ще довго двигтів. Інші страчені звисали на мотузках. Усе село палало. Те жахіття важко уявити. Тепер у Єлиному відкрито музей партизанської слави. Багато люду приїжджає, розповідь веде екскурсовод, часто із зволожнілим очима. До такого горя не звикнути...


У 1958 році мене призначили у це село завідуючою фельдшерсько-акушерським пунктом. Довелося відкривати заклад самій. Було непросто, але тут соромно скаржитися на труднощі. Привозила інвентар, доставляла обладнання, медикаменти, розв`язувала різні питання. Електрики в той час ще не було. Автобуси теж не ходили. А до райцентру – 30 км. В обслуговуванні, крім села, ще й два хутори за 3-5 км. Якщо треба – в район їхала вантажна машина, здебільшого, 1 раз в тиждень. Роботи було багато, зранку приймали хворих, після виклику - на хутір і село, і так – до ночі. Одного разу доводилось приймати пологи на дому. Добре, що все закінчилось добре.


Фельдшерсько-акушерський пункт в селі працював з 1958 р. по 2013 р. без ремонту. Напередодні 70-річчя партизанської слави за сприяння облдержадміністрації та депутата Ігоря Рибакова відбувся капітальний ремонт. Тож заклад тепер має наступні кабінети: прийому пацієнтів, оглядову, приймальню. Забезпечений медикаментами, невідкладною медичною допомогою, а також оснащений необхідним обладнанням. Я зайшла до медпункту і була вражена такою красою. Мабуть, кращого, ніж у віддаленому селі Єліно, не знайдеш по всій області. Я дуже ціную медпрацівника на селі і приєднуюсь до пропозиції М.П.Шимка не ліквідовувати жодного ФАПу в селах. Обов’язок нашої влади – забезпечити доступність та достойну якість медичних послуг для кожної людини у віддалених селах.


З повагою, Л.К. Пастушенко

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове