Приватне листування В.О. Кочубей

Рейтинг користувача:  / 1

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 13 червня 2014, 09:48

У цій статті ми розглянемо деякі сторінки з життя родини П.А. Кочубея за приватними листами його дружини.

Петро Аркадійович Кочубей (1825-1892), перебуваючи на військовій службі, одружився 14 січня 1851 року на графині Варварі Олександрівні Кушельовій-Безбородько (1829-1894). У другій половині ХІХ ст. подружжя володіло садибою в Батурині. Ми маємо мало інформації про їх приватне життя. Справжньою подією стало виявлення в архіві «Дома антикварной книги в Никитском» у Москві двох листів дружини Петра Аркадійовича Кочубея, які стосуються долі сина Василя Петровича Кочубея (1868-1940). Він успадкував по смерті батька батуринську садибу Кочубеїв і володів нею до 1917р. До речі, Василь - єдиний із шести братів і сестер, що прожив довгий земний вік. Із листів ми дізнаємося про безмежну любов матері до єдиної дитини, її турботу про навчання сина і його подальшу долю.

Юний граф Василь Кочубей навчався в Миколаївській Царськосільській гімназії, але навчання, як з’ясувалося, давалося йому нелегко. І це змушувало його матір, Варвару Олександрівну, писати листи - прохання до навчального закладу на захист сина наставнику в гімназії. В одному листі Варвара Олександрівна звертається: «Милостивый Государь Александр Николаевич. Умоляю Вас, стоя на коленях, отнеситесь снисходительно к работе моего благородного сына, уверяю вас, что он не без знаний. Вы убедитесь в этом на устном занятии, но его рассеянность может погубить, а, может быть, он и хорошо сделает задачи, но мой страх за судьбу сына сводит меня с ума. Сыну моему 14 лет, и если он и в этом году не поступит в морской корпус, то он погиб. На свете много горя, и если вы можете, то почему не протянуть руку помощи тому, кто у вас ее ищет. Сжальтесь над просьбой матери и дайте мне возможность вздохнуть…»

В іншому листі Варвара Олександрівна дякує вчителю за розуміння і добре слово: «Глубокоуважаемый Александр Николаевич, все злое и дурное встреченное мною в Греции, я стараюсь забыть при малейшей возможности, но доброе и хорошее, и светлое я не могу и не хочу забывать, и потому прошу вас принять мою сердечную благодарность за ваше человечное и мягкое отношение к чужому горю. Бывают минуты, когда слово сочуствия необходимо человеку. В удрученном состоянии я была у вас. ...И теперь, когда я оправилась от расстройства, прошу вас принять еще раз мое искреннее уважение в глубокой благодарности за ваше доброе сочувственное отношение ко мне, пришедшей первый раз в ваш дом с просьбой. Уважающая вас и всегда благодарная п.Кочубей. 27 сентября 1881 г.»

Тож, познайомившись з приватним листуванням родини П.А. Кочубея, стає зрозуміло, що, не дивлячись на походження та титули, були проблеми і в отриманні освіти сина, і в сімейному житті.

Наталія Дробязко,
зав.відділом «Будинку-музею
Генерального судді В.Кочубея»

• < Попередня
• Наступна >