Зі 140-річчям, рідна школо!

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 10 жовтня 2014, 09:47

Шкільні роки не забуваються ніколи,
Вони, як сонця малиновий дзвін.

14 жовтня 2014 року неповна середня школа № 3 села Бахмач ІІ відзначатиме своє 140-річчя. За літа відбулося 136 випусків, похвальними грамотами відзначено 89 юнаків та дівчат.

Славних 140! Це багато чи мало? Багато, якщо врахувати близько 5 000 випускників, які отримали путівку в життя. Мало, зважуючи, скільки ще в стінах школи навчається та вчитимется талановитих учнів.

Сільське початкове народне училище Міністерства освіти Російської імперії (район Вознесенської церкви) відкрито у 1874 році в громадському будинку. Навчальний рік розпочався після Покрови, тобто з 14 жовтня, коли закінчувались всі сільськогосподарські роботи та випас худоби, і тривав до великодніх свят. У релігійні свята й різдвяні святки заняття в школі також не проводились.

Після скасування кріпацтва, 1 січня 1864 року затверджено „Положение о губернских и уездных учреждениях”. Створювалися земства – органи самоуправління в губерніях і повітах. До їх компетенції входили місцеві освітянські справи. Відповідно до Положення 1869 року, інструкції Міністерства освіти засновувались початкові народні училища (сільські, міські, залізничні, заводські).

Початкове народне училище села Бахмача ІІ належало до школи першого ступеня. Термін навчання – трирічний. До курсу початкової освіти входили Закон Божий, граматика, історія, географія, арифметика, відомості про природознавство.

Початкові народні училища створювались у населених пунктах з чисельністю населення понад 500 мешканців. Перший загальний перепис в 1897 році показав, що в містечку Бахмач проживало 6844 чоловіки.

У 1888-1889 роках у селі Бахмач ІІ збудовано дерев’яне шкільне приміщення з двома класними кімнатами, квартирою вчителя, що відокремлювались коридором (фото №1. Приміщення школи розібрали у 2003 році). Кількість учнів в цей час - 150.

У „Памятной книге Киевского ученого округа за 1901 год...” вказано, що на утримання Бахмацького початкового народного училища у 1900 році земство виділяло 320 крб. та місцева громада – 270 крб. У школі навчалося 112 хлопчиків та 10 дівчаток. Учитель Никанор Васильович Борода закінчив Коростишивську учительську семінарію, на даній посаді пропрацював з 1 вересня 1879 року. Помічник учителя Олександра Олексіївна Соломаха закінчила жіночу гімназію, на даній посаді - з 20 лютого 1896 року. Законовчитель - священик Стефан Семенович Случевський.

На 1912 рік кількість учнів зросла до 200. Повітове земство в 1912-1913 роках біля старого шкільного будинку звело ще один дерев’яний будинок. Нове приміщення мало дві великі класні кімнати, коридор, зал, помешкання вчителя (кухню й кімнату) і квартиру сторожа (фото № 2. Діюче приміщення школи, дитячий садок, початкові класи).

Таким чином, уже в 1913 році початкове народне училище села Бахмача ІІ працювало в більш нормальних умовах: воно розміщалось в двох будинках. Кожна група (клас) - в окремій класній кімнаті, які за своїм розміром, освітленням, отепленням задовольняли вимоги шкільної гігієни. У цей час у селі працювало три вчителі.

До порушників дисципліни застосовувались фізичні методи впливу. Особливо жорстоко карались учні, які не хотіли відвідувати в неділю та в царські дні церкву.

До 1922 року початкова школа мала трирічний термін навчання, після - стала з чотирирічним до 1930 року. Навчалися безкоштовно, рідною мовою. Після 1931 року школа в селі Бахмач ІІ стала семирічною (Бахмацька семирічна школа № 2), перший випуск відбувся в 1934 році, працювало 11 вчителів.

Директорами нашої школи були: Микола Васильович Сінайський (1917-1928), Іван Іванович Кухаренко (1929-1933), Микола Овсійович Гальчун (1933-1935), Григорій Олександрович Бочал (1935-1938), Михайло Федорович Мельник (1939-1941) - викладав математику. Залишений для роботи в підпіллі, 23 лютого 1943 року став жертвою фашистських звірств. Живцем спалений разом з іншими 25 жителями села (загинула у вогні і старша піонервожата школи Парасковія Омелянівна Кочура).

У роки німецької окупації школа не працювала. У старому приміщенні окупанти розташували конюшню, а в новому – центр реабілітації поранених німців.
Через два тижні після звільнення села розпочались заняття 25 вересня 1943 року. У школі були вибиті вікна, діти сиділи на цеглинах, дерев’яних колодах, писали на газетах, паперових мішках. Школярі ходили на уроки напівроздягнені, голодні. Директором школи був Г.К. Руденко, якого в серпні 1944 року мобілізували на фронт. Тоді навчалось 114 учнів.

З вересня 1944 року директором став демобілізований воїн Микола Іванович Левченко, який працював до 1947 року.

З настання мирного часу і поліпшення добробуту потяг молоді до освіти зростав. У школі набувало грамоти 169 учнів. Ф.С.Гирич, фронтовик, працював директором з 1947 по 1951 рр. Викладав фізику, математику і фізкультуру. Після нього до 1957 року шкільний колектив очолював І.П.Шиш.

У вересні 1953 року у райцентрі запрацювала середня школа № 1 і нашій семирічці присвоїли № 3.

Директорами були: Анатолій Тимофійович Онищенко, Юрій Миколайович Замерлов, Микола Іванович Мороз. Нині школу очолює Олена Володимирівна Сафронова. З вересня 2012 року школу реорганізовано в навчально-виховний комплекс, відкрито групу дошкільного виховання, яку відвідує 22 дітей.

Наша рідна Альма-матер пишається своїми випускниками. Сотні їх працює на теренах України, країн СНД медиками, інженерами, викладачами, керівниками, військовими, педагогами в рідній школі.

„Шкільний корабель” під № 3 продовжує підкорювати простори Країни Знань. Побажаємо шляху без перешкод, а вихованцям - нести у світ, посіяні в їх душах зерна розумного, доброго, вічного.

Володимир Соловецький,
випускник 1969 року,
голова ради ветеранів села Бахмача

При написанні статті використані:
1.Терех М. Із історії шкіл району. Порадник. 2013 р.
2.Воробей С. Бахмаччина. – Бахмач, 2006.
3.Село Бахмач: сторінки історії . - Аспект- Поліграф, 2014 р.

• < Попередня
• Наступна >