З історії бахмацької лікарні

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 17 липня 2015, 10:00

Наш позаштатний кореспондент Микола Терех час від часу пропонує матеріали на історичну тематику. На жаль, друкуємо не все всилу їх „надмірної спеціалізації”, що розраховоно на вузьке коло підготовленої аудиторії. Викликала деякі сумніви і ця його розвідка майже 120-річної минувшини місцевої медицини. Проте на фоні реформ у державі, одна з яких стосується якраз згаданої галузі, цей матеріал має особливу актуальність. Допис перевантажений дещо прізвищами, але редакція свідомо уникнула скорочень, сподіваючись, що читачі зустрінуть знайомі імена. Можливо, упізнають у тих іменах своїх родичів, знайомих. Можливо, доля чиїхось пращурів буде цікавою загалу. Може, чийсь прадід став родоначальником династії медиків. Повідомляйте нам про це. Редакція розповість про неординарні історії вашого роду.

Олег Рубан

На початку 1898 року в Конотопському повіті, у складі якого був і наш край, розпочалася чергова медична реформа. Повіт розділили на 7 медичних дільниць — Конотопську, Батуринську, Бахмацьку, Красно-Колядинську, Голінську, Рубанську та Курилівську (нині Лебединський р-н). До Бахмацької медичної дільниці ввійшли: саме містечко Бахмач (території нинішніх сіл Бахмач - 1 та Бахмач - 2), села Курінь і Городище з хуторами. Жителі робітничих поселень біля станцій Курсько-Київської та Лібаво-Роменської залізниць свій фельдшерський пункт вже мали, очолював заклад фельдшер Олексій Помарцев.

Лікарем Бахмацької дільниці запросили М.О.Ляшенка, який раніше працював у міській лікарні м.Дісни Вітебської області. Микола Олександрович 1866 року народження, диплом лікаря отримав у 1893 році. Фельдшером у новоствореній медичній дільниці розпочав працювати Василь Трохимович Безлюдний, якого переведено з с.Хижки Конотопського повіту. Самостійний фельдшерський пункт залишився і в с. Городищі.

До проведення медичної реформи в селах Конотопського повіту хворих лікували у шести земських лікарських дільницях і 38 фельдшерських пунктах. За архівними даними ще за 10 літ до реформи (1888 рік) у містечку Бахмач в фельдшерському пункті працював фельдшером Антон Євстафійович Михальський, а в с.Курінь - Іван Валентинович Трайнорович. Ці фельдшерські пункти підпорядковувалися Конотопській медичній дільниці, де на той час лікував Василь Степанович Шихуцький. За свою роботу фельдшер отримував 200 карбованців заробітної плати в рік. За вислугу років передбачалася доплата 37 крб. 50 коп.

Бахмацькі медики розміщались у найманому приміщенні, у 1899 році за оренду приміщення, опалення та квартиру фельдшера сплачено 160 карбованців. При дільниці працювала і аптека. Конотопське земство щорічно виділяло кошти на поповнення асортименту медикаментів, наприклад, у 1899 році виділили 650 крб. Хворі отримували мікстури безкоштовно за рецептом лікаря або фельдшера. Середня вартість ліків по рецепту, виписаного лікарем, складала 3,7 коп., а рецептів за рік виписувалося більше ніж 350 тис. Тодішня земська влада турбувалася та слідкувала за станом здоров’я мешканців повіту. З кожним роком витрати на медицину повіту збільшувалися. Якщо у 1868 році видатки на медицину складали 2 700 крб., то у 1889 вони зросли до 39 тис крб., складаючи відповідно 10-11% від усіх земських видатків в 1868-69 роках, до 45% - в 1889 році.

Згідно “Медико-статистичного звіту за 1901 рік” Бахмацьку медичну дільницю відвідало 23 100 жителів, медогляд пройшли більше 5 тис. хворих. Конотопська земська лікарня мала 40 ліжок, Батуринська, Голінська, Рубанська - по 4-6 кожна.

Восени 1906 року земський лікар дільниці М.О.Лященко звільнився. Майже півтора року заклад перебував без лікаря. Бахмацьке земство не дуже переймалося відкриттям лікарської амбулаторії і забезпеченням квартирами лікаря та фельдшера. Більше ніж десять літ знадобилось бахмацькій громаді, щоб знайти приміщення для амбулаторії. Тільки у 1909 році сільська громада Бахмацької волості придбала житловий будинок у міщанина Давида Берковича Козелєва. Зразу ж по всій ширині згаданої будівлі прибудували нове приміщення. В реконструйованій будові розмістили дві квартири - для лікаря і фельдшера. Також для лікарської амбулаторії взяли в оренду будинок та холодні господарські приміщення у місцевого жителя, козака Бориса Олімпійовича Данька. Хоча новий будинок мав хороший стан, все ж згідно діючих нормативів у кімнатах виконали вапняне фарбування стін і замінили шпалери. (Вапняна побілка і шпалери довго залишалися обов’язковим атрибутом медичних закладів протягом багатьох десятиліть).

З 1907 року по 1911 рік земським лікарем Бахмацької дільниці працював Василь Олександрович Білецький, він мав звання надвірного радника, (народився у 1867, диплом лікаря отримав у 1895 році).

Із 1913 року дільницею завідував Л.М.Ляшкевич 1881 року народження. Із довідника („Список медицинских врачей С.С.С.Р. На 1 января 1924 год)” дізнаємося, що Леонід Митрофанович ще продовжув працювати і очолював медичну частину 25 дільниці Московсько-Києво-Вороніжської залізниці ст. Бахмач. Він спеціалізувався на внутрішніх захворюваннях.

Імена перших Бахмацьких земських лікарів, їхня діяльність і служіння народові заслуговують на нашу вдячність та гідне вшанування, достойне місце в ряду шанованих медиків. Можливо, хтось з нас прийшов у цей світ, завдячуючи врятованому життю наших прадідів і прабабусь, яких лікували саме згадані у статті ескулапи.

Микола Терех,
завідуючий відділом «Цитадель»
НІКЗ ”Гетьманська столиця”

На знімку: Рубанська дільнична лікарня – свідок медреформи 1899 року (сучасне фото).

• < Попередня
• Наступна >