Андрій Розумовський і віденські класики

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 01 квітня 2016, 16:00

31 березня 2016 року музичний світ буде святкувати 284-у річницю з дня народження великого австрійського композитора, представника віденської класичної школи, основоположника таких музичних жанрів, як симфонія і струнний квартет, Франца Йозефа Гадна. Ім'я цього композитора гордо стоїть на п'єдесталі музичного олімпу разом із Моцартом та Бетховеном - музичними кумирами цілих поколінь! А їх популярність в XVIII столітті можна прирівняти із популярністю таких культових груп як “The Beatles”, “Queen”, “Rolling Stones” у XX ст. Правда, одна лише наявність таланту не гарантує успіху виконавцю чи композитору. У всі часи митцям допомагали небайдужі до мистецтва.

Років з двісті тому музикантам жилося нелегко, навіть музичним геніям тоді не позаздриш. Їх продавали, купляли, як просту челядь. Велике було щастя для композитора вирватися із лап провінційної знаті і приїхати до музичного центру Європи - Відня в пошуках покровителів та меценатів. В австрійській столиці для музиканта було за честь потрапити до салону мадам Тун. Господиня салону— розумна, екстравагантна і чарівна графиня Марія Вільгельміна фон Тун-Гогенштейн була пристрасною шанувальницею музики. Родичі Тун були меценатами і підтримували творчість відомих композиторів. Фердинанд Лобковіц (мати графині Тун була із сімейства Лобковіц) узяв на себе турботу про музичну освіту сина одного зі своїх лісничих— майбутнього композитора Глюка. Свекор Марії Вільгельміни, граф Йоганн Йозеф Тун, був другом і меценатом Вольфганга Моцарта. Саме у його садибі в Лінсі була написана знаменита «Лінська симфонія», а Леопольд Моцарт, батько композитора, був у свій час їхнім домашнім капельмейстером. Вільгельміна Тун влаштувала молодого Гайдна на службу капельмейстером до свого приятеля, дуже заможного князя Естергазі.

В 1777 році до Відня приїздить Андрій Розумовський - найулюбленіший син українського гетьмана Кирила Розумовського, дипломат європейського рівня. Харизматичний, вродливий, в амплуа інтелектуала-красеня Андре швидко знаходить собі друзів серед віденських аристократів, зокрема і Марії Тун, своєї майбутньої тещі. В її салоні він познайомився з музичними геніями – Гайдном, Моцартом та Бетховеном. Андрій як вишуканий меломан, музикант (професійно грав на скрипці) не міг не оцінити їхньої геніальної музики. Адже його батько, поважний гетьман Кирило Розумовський мав бездоганний музичний смак. Його гетьманська музична капела і оркестр були мало не найкращі в Російській імперії. Гетьман дав значний поштовх до процвітання творчої діяльності українських композиторів - Дмитра Бортнянського та «українського Моцарта» - Максима Березовського. Андрію Кириловичу було з кого брати приклад.

Його любов до України і музика Батьківщини мали неабиякий вплив на творчість Йозефа Гайдна, з яким Андрій був на «дружній нозі». Він декілька разів виконував у гайднівських квартетах партію другої скрипки в присутності самого автора. Видатний композитор висловлював компліменти на адресу А.Розумовського з приводу його музичного смаку та гарного слуху. За словами біографа О.Васильчікова, Гайдн проводив довгі вечори з Розумовським, передавав йому творчі задуми своїх квартетів, сонат та симфоній. Вони неодноразово дискутували стосовно особливостей квартетної музики. Результатом такого творчого спілкування було бажання маестро після шестирічної перерви знову повернутися до жанру квартетів у 1778 р. Їх Гайдн присвятив Великому князю Павлу Петровичу, майбутньому імператору і другові дитинства А.Розумовського, який у 1781 р. перебував у Відні. І хоча ці квартети присвячені не А.Розумовському, але, на думку дослідників, цікавим є спостереження, що саме “російські” квартети Гайдна започаткували той тип струнних квартетів, який згодом розвинув Бетховен у квартетах ор. 59, присвячених А.Розумовському. Переписка Андрія Кириловича із П.Зубовим свідчить про його захоплення від прослуховування цих квартетів, які, ймовірно, виконувалися в його домі. “Мені дуже шкода, що шість останніх квартетів Гайдна, які я слухав з великою насолодою, все ще не можна купити”,- так зазначив Андрій Кирилович в одному із своїх листів.

Андрій Розумовський був у захваті від музики Амадея Моцарта, його опер, симфоній, квартетної музики. У той час, коли Моцарт животів у злиднях і не міг звести кінці з кінцями, Андрій Кирилович піклувався, щоб маестро переїхав в Україну. В 1791 році він пропонував князю Г.Потьомкіну виписати «першого клавесиніста Німеччини на ім’я Моцарт» в Катеринослав (де мала б відкритися Музична академія з ініціативи князя). Приїзд Моцарта до України був не за горами, але доля розпорядилася інакше… Помирає Потьомкін, а невдовзі помер і Моцарт.

Пізніше молодший син Моцарта – Франц-Ксавер-Вольфанг-Моцарт – відомий піаніст, диригент і композитор все ж таки відвідав Україну. Він деякий час працював у Західній Україні. У 1826 р. у греко-католицькому кафедральному соборі Святого Юра відбувся концерт, під час якого композитор виконав знаменитий батьківський «Реквієм». Композитор багато подорожував по Україні, де його концерти сприймалися на біс.

Досліджуючи творчість віденських композиторів-класиків, варто пам'ятати, яку роль зіграв наш земляк, син українського гетьмана, відомий дипломат, меценат Андрій Розумовський в історії світової музичної культури!

Катерина Дзекун,
науковий співробітник
НІКЗ «Гетьманська столиця»

• < Попередня
• Наступна >