Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Відомий професор медицини - наш земляк!

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

125 років тому, 18 червня 1881 року народився Олександр Митрофанович Пучківський у селі Красному, Конотопського повіту (в даний час Бахмацького району), у сім’ї дворян. Батько його, Митрофан Пантелеймонович, був військовим, брав участь у російсько-японській війні, мав чин генерал-майора. Мати Олександра померла при пологах, і народжене дитя назвали в її честь. Батько віддав Олександра на виховання братові Григорію і сестрі Ганні, які проживали в Красному. Григорій Пантелеймонович був військовим лікарем, закінчив Військово-медичну академію в Петербурзі у 1872 році. Завершив військову службу у 1908 році в званні генерал-лейтенанта, на посаді дивізіонного лікаря. Повернувшись до Красного, продовжував лікувати жителів села та округи, працював вільно практикуючим лікарем.


Тітка Галя, так її називали вдома, не маючи своєї сім’ї, усе тепло душі віддавала малому небожеві Сашкові. Дядько і тітка, котрі замінили йому батьків, щиро полюбили Олександра, виховували в дусі народних традицій. Вони прищепили йому любов до свого краю, гордість до козацьких предків, шану до віри, любов до мови свого народу, якої він ніколи не цурався. Його донька, Надія Олександрівна Пучковська - відомий вітчизняний офтальмолог, професор, академік АМН СРСР, заслужений діяч науки УРСР, Герой Соціалістичної Праці, директор Одеського науково-дослідницького інституту очних хвороб і тканинної терапії імені академіка В.П. Філатова, розповідала, що батько з великою любов’ю згадував Григорія та Ганну Пучківських.


Рідня Пучківських була численною. Вони мешкали в селах Дубов’язівці і Підлипному, що біля Конотопа, на станції Ворожба, у самому Конотопі та в Батурині. Малий Саша часто відвідував своїх родичів, але особливо любив перебувати у Батурині, у колишній гетьманській столиці, де жив український дух, нескореність і непокірність нації. Біля села Красне зберігалися могили з козацькими хрестами. У родині говорили, що там поховані предки Пучківських.


Після закінчення у 1900 році гімназії в м. Орлі, де проживав батько Олександра з новою сім’єю, він вирішив піти стежкою свого дядька і вступив до Військово-медичної академії, яку закінчив з відзнакою у 1905 році. Ще будучи студентом, Олександр Пучківський вирішив присвятити себе отоларингології і виконав наукову працю “Гальванокаустика при гіпертрофічному риніті”. Молодий військовий лікар працював у вушних відділеннях шпиталів (Московського, Харбінського, Смоленського, Владикавказького). У 1913 році Олександр Митрофанович захистив дисертацію і отримав ступінь доктора медицини. Під час Першої світової війни працював у санітарному поїзді і організовував евакуацію ЛОР-поранених. Пізніше Пучківського перевели до Одеси в управління санітарної служби фронту, де він організував протезну майстерню при шпиталі. В Одесі розпочав свою педагогічну діяльність, став професором медицини, організатором і завідувачем першої в Україні клініки отоларингології.


У 1918 році Олександр Митрофанович опублікував у часописі “Українські медичні вісті” першу наукову працю з отоларингології українською мовою. Будучи професором Одеської медичної академії, він залишався прихильником української культури та мови, перший розпочав викладати предмети українською.


У 1921 році сім’я Пучківських переселилася до Києва. Олександр Пучківський розпочав працювати в Київському медичному інституті, а за сумісництвом у залізничній поліклініці.


Протягом 10 літ роботи в Києві Олександр Митрофанович опублікував більше 100 наукових праць з отоларингології. Він набув слави блискучого хірурга, виконував пластичні операції, розробив методику хірургічного лікування носа, гортані, вуха, лобних пазух, сльозового мішка та інше.


У 1926 році видав книгу “Хвороби вуха, носа та горлянки”, перший підручник з цієї дисципліни українською мовою для лікарів і студентів. Професор О. Пучківський став провідним ученим не тільки в Україні. Його роботи знають у багатьох країнах і запрошують у закордонні лабораторії та інститути, на міжнародні форуми. Декілька разів Олександр Митрофанович відвідував Німеччину. На ІІ Міжнародний конгрес отоларингологів у Мадрид його не відпустили, але працю професора О. Пучківського опублікували в матеріалах конгресу та відзначили дипломом. Деякі його праці перекладено німецькою, японською мовами.


У сумнозвісному 1937 року професора Олександра Митрофановича Пучківського заарештували, через місяць, 14 грудня 1937 року, розстріляли в Києві.


Олександр Митрофанович завжди був вірним своєму народові, лікарському обов’язку, українській ідеї, залишився українським інтелігентом, а створена ним національна наукова школа українських отоларингологів зайняла належне місце в історії української медицини.


Микола Терех,
завідуючий відділом «Цитадель»
НІКЗ ”Гетьманська столиця”

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове