Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Видадуть книгу

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

У цьому році відзначатиметься 870-ліття села Бахмач, яке свого часу було центром Бахмацького князівства, сотенним містечком Ніжинського полку і волосним у Конотопському повіті. Як вже писав «Порадник», Бахмацька сільська рада презентувала 2 видання книги „Село бахмач: сторінками історії”. Тепер готується третє її перевидання. Один з членів робочої групи по підготовці видання - голова сільської ветеранської організації Володимир Соловецький нещодавно відвідав редакцію районної газети. Ми попросили Володимира Михайловича розповісти про нові сторінки сільського літопису.


- Восени село відзначить 143-річчя Бахмацької неповної середньої школи №3 (нині НВК). За цей час у закладі відбулося 139 випусків, більше 5 тисяч випускників отримали путівку у життя.


Усе починалося із сільського початкового народного училища Міністерства освіти Російської імперії (розташовувалося поблизу Вознесенської церкви с. Бахмач-2). Воно було відкрито у 1874 році у громадському будинку. Навчальний рік розпочинався після Покрови, тобто з 14 жовтня, коли завершувались сільськогосподарські роботи. Згадане народне училище належало до школи І ступеня Конотопського повіту. Термін навчання був трирічним.


Нам вдалося дослідити поіменно директорський корпус закладу за останні 100 років його діяльності. Про декого з них згадаю. Про 10-го по рахунку керівника А. Г. Онищенка газета вже розповідала. За час роботи 11-го директора зведене нове приміщення школи (перше побудоване у 1889 році, друге – у 1913). Юрій Миколайович Замерлов призначений на посаду керівника шкільного колективу у 1979 році. На той час найдавніша шкільна будівля перебувала в аварійному стані, під їдальню використовували пристосоване приміщення, майстерня знайшла притулок у „куркульській” хаті. Юрій Миколайович витратив багато сил, енергії, нервів, наполегливості аби нова альма-матер прийняла своїх учнів. Будівництво тривало 8 років. Брали в ньому участь не лише професійні будівельники бурякорадгоспу, які опікувалися справою, а й педколектив, батьки учнів. По праву будівництво можна назвати народним. Учні раділи світлим просторим класам, зручній їдальні, електроопаленню (сьогодні задіяне газове).


Треба сказати, що Ю.М.Замерлова за заслуги на освітянській ниві нагородили Почесною грамотою Міністерства освіти і присвоїли звання „Відмінник освіти”.


У 1971 році до школи прийшла ще один талановитий педагог - Надія Миколаївна Хальота. Була вчителем, класним керівником, завучем. За чверть століття підготувала 5 випусків. Носила звання „Старший вчитель”, „Відмінник освіти”, її праця відзначалась грамотами Міністерства, і нарешті була нагороджена медаллю „За трудову відзнаку”.


Та повернемось до Юрія Миколайовича, який очолював колектив щколи до 1999 року. Був призначений керівником Бахмацького ПТУ №4. Слід згадати і батька Юрія Миколайовича, Миколу Миколайовича, фронтовика, кавалера ордена Червона Зірка. Восени 43 року визволяв Київ, отримав тяжке поранення. Лікувався в госпіталі в Конотопі. Там же вступив в Учительський інститут. Віддав педагогіці півстоліття свого життя, з них 30 років був директором школи у Халимоновому. Виходить, у родині Замерлових педагогіка - справа сімейна.


Директорську естафету продовжив Микола Іванович Мороз, нині директорською справою опікується Олена Володимирівна Сафронова.


П’ять років тому школу №3 реорганізовано у навчально-виховний комплекс.


Хоча нашій алма-матер 143 роки, вона залишається вічно молодою і продовжує підкорювати простори країни знань. То ж побажаємо її вихованцям нести у світ, посіяні в їх душах зерна розумного, доброго, вічного.


Спілкувався Дмитро Мерзлікін
На знімку: випускники 25-літньої давнини (1992 рік)

У зв'язку з активізацією спамерів коментарі тимчасово відключено

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове