Нагадую, що 10 листопада 1917 р. у Бахмачі було проголошено владу Рад, але недовго трималася Радянська влада у Бахмачі. Військове командування Центральної Ради на чолі із Симоном Петлюрою зібрало залишки білого офіцерства та солдатів армії Південно-Західного фронту у м. Рівне, де перевдягли їх у сині жупани й під личиною Крайового комітету охорони революції послали душити молоду Радянську республіку. Ще й пообіцяли солдатам землю і волю та багато різних цяцянок, які вони мали одержати після цілковитого придушення Радяської республіки в Україні. Захопивши столичний Київ, синьожупанники на початку грудня 1917 року окупували наш Бахмач [1], де розташувалися зі штабом у семирічній школі. Солдатів розквартирували навколо залізничного вузла по хатах господарів. Під командуванням офіцерів рої солдат виздили у сусідні села наводити свої порядки. Вони жорстоко запроваджували систему катування та грабунку селян, повертали назад поміщику землю, майно, реманент, забирали у сеолянина “лишки” фуражу для утримання своєї армії. А лишками було таке. Зерно забирали під мітлу. Худобу реквізували по черзі: сьогодні забирають порося, завтра - корову, післязавтра - гусей й так далі. Забирали й фураж та овочі.

 

На залізниці вони встановили свої порядки й не пропускали ешелонів з радянськими військами, що їхали на Дон для боротьби з Каледіним, який був союзником військ Центральної Ради. До речі, після вигнання сиьожупанників з нашого Бахмача, декілька солдатів-наших земляків, залишилися вдома й ще довго носили сині жупани (Іван Павлович Пиріг та інші).

11-12 грудня 1917 року у місті Харкові відбувся Перший з`їзд Рад, який проголосив Україну Радянською соціалістичною республікою та обрав  орган державної ради – Всеукраїнський Центральний Виконавчий комітет Рад робітничих й солдатських депутатів (ВУЦВК). Він звернувся з маніфестом до Українського народу, у якому оголосив владу Центральної Ради незаконною, а повідомив, що єдиним законним урядом в Україні є ВУЦВК та секретаріат, ним створений. Головою ВУЦВКа був обраний Орджонікідзе, секретарем обрали Затонського. Секретаріат ВУЦВКа ухвалив сформувати радянську Червону армію на чолі із головнокомандуючим Ю. Коцюбинським. Організатором і головнокомандуючим Червоного козацтва був В. Примаков [2].

У цей час бахмацькі комуністичні організації й комітет у підпіллі не спали: вони нарощували сили, ростили членство, допомогали мобілізовувати сили для лав радянської армії й готувалися до рішучого наступу на війська Центральної Ради.

15 січня 1918 року червоногвардійці Конотопа разом з червоногвардійськими загонами московських й петроградських робітників та полком Червоного козацтва розгромили під Бахмачем значні військові частини Центральної ради й визволили залізничний вузол [3].

 

---

[1] “Історія міст і сіл УРСР. Чернігівська область”. К.1972,  сторінка 136 дає іншу дату “захоплення” Бахмача українськими націоналістами – 30 листопада 1917 року.

[2] До речі, цікавий факт: Юрій Коцюбинський був рідним сином відомого письменника Михайла Коцюбинського, який мешкав у Чернігові. А Валерій Примаков був його прийомним сином. Й обидва були розстріляні, як вороги народу у 1937 році.

[3] Так подаються у Д. Дороша (тотожно із “Історією міст і сіл УРСР. Чернігівська область) нині загальновідомі бої під станцією Крути. Про перебування військ Центральної Ради лише зараз з`являються поодинокі згадки. Так, є нотатка “Хрест у Бахмачі” (№3 за 2007 р. «Порадника») про загиблих під час штурму Бахмача російськими військами Муравйова (чи брав участь у цьому полк українського Червоного козацтва – достеменно не відомо). А взагалі, на ваш розсуд, чи не є симптоматичним схожість події майже сторічної давнини й сучасної російсько-грузинської війни? На східному кордоні України (у Харкові) російськими комуністами створюється орган, який одразу же оголошує себе єдиною владою в Україні. А потім Росія надає цьому маріонетковому уряду (читай осетинському, або абхазькому) свої війська для захоплення влади у всій країні. Divide et impera! (Поділяй і владарюй!)