Покровська церква Батурина на зламі ХІХ-ХХ ст.

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 07 грудня 2018, 09:04

Вивчаючи історію церков, не можна оминути увагою їх майновий стан, який загалом характеризував розвиток парафії, а часто – і особисті досягнення настоятелів храмів. Так архівні документи дозволяють розкрити цю сторінку минулого Покровської церкви Батурина початку ХХ ст.

Відомо, що у 1789 р. з ініціативи священика Івана Джунківського на кошти прихожан зведено кам’яний храм Покрови Пресвятої Богородиці. До нашого часу він не зберігся, про його архітектуру свідчать світлини початку ХХ ст. Покровська церква була побудована в стилі класицизму, і являла собою різновид центричної споруди. Потинькований і вибілений храм був хрестовидний у плані, з ротондою у центральній частині, перекритій куполом на високому барабані з круглими вікнами. Торці трьох рамен – прямокутних об’ємів, розташованих по боках від центральної частини будівлі – завершувалися трикутними фронтонами, поставленими на чотириколонні портики. До західного рамену у середині ХІХ ст. прибудовано триярусну дзвіницю. Антаблемент, верх стін, а також вершини ярусів дзвіниці були прикрашені фризом у вигляді гранованих кубиків. Окрім того, площини фасадів розкреслювали пілястри. Покровське парафіяльне духівництво наприкінці ХІХ ст. складалося з священика, псаломщика та церковного старости.

Церковна адміністрація завжди приділяла увагу облаштуванню помешкань для священно- та церковнослужителів. Вирішувати дане питання вона традиційно намагалася за рахунок парафіян. Так, у 1885 р. на приписаній до храму землі для священика збудовано дерев’яний будинок з металевим дахом. Слід зауважити, що за розпорядженням Єпархіальної адміністрації будинок зводився на кам’яному фундаменті, під яким було влаштовано погріб. Також за цим розпорядженням при будинку священика збудовано дерев’яну комору і стайню та «плетневые клуня и сарай для скота и других хозяйственных нужд». Усі ці споруди були власністю церкви та «страхуются в земстве и премии ежегодно платиться 16 руб. 25 коп.».

На церковній землі будувався і будинок для псаломщика, який на той час винаймав квартиру та з дозволу керівництва отримував за це 24 руб. в рік «из посадов церкви».

У Клірових відомостях за 1902 р. зазначається, що на утримання церковнослужителів з державної казни виділялося 142 руб., тобто священик отримував 106 руб., решту — псаломщик. Також клір отримував відсоток по книзі ощадної каси Конотопського повітового казначейства, виданій у 1887 р. на 100 руб., у сумі 3 руб. 60 коп. Ці гроші церква отримала від лікаря Миколи Федоровича Затворницького та його сестри Єфросинії (була одружена з майором Розсудовським) на «вечное поминовение» їх матері Софії. Добровільних пожертв від прихожан щорічно церква отримувала 400 руб.

Одним з основних обов’язків парафіяльного духовенства було здійснення освітньої діяльності. У 1898 р. при Покровській церкві відкрилася школа грамоти, що спочатку розміщувалася в орендованому приватному будинку. Згодом на території церковного двору, з боку західного притвору, збудовано цегляний будинок школи (21х8,5 м) у півтора поверхи. Будівництво його тривало з 1897 по 1900 р. «исключительно старанием, заботами и усердием Священника Лаврентія Нежинцева». Але через недостатню кількість підручників та навчальних посібників у школі навчалося небагато учнів. З 1 жовтня по 1 грудня 1901 р. учнів було лише 24, через рік їх кількість збільшилася на 9. Грамоті навчалися переважно хлопчики. Учителем у них був «окончивший третий практический класс Выровской второклассной школы козак с. Выровки Михаил Шинкаренко». Він отримував зарплатню від церкви та Конотопського Відділення Єпархіальної Ради – по 60 руб.

Господарська діяльність була одним з джерел прибутку церкви та кліру, які володіли невеликими наділами землі. З Клірових відомостей відомо, що станом на 1902 р. при Покровському храмі був город площею 1695 квадратних сажнів (0,77 га), з якого церква має дохід 6 руб. на рік. «Ружной земли при сей церкви по Генеральному межеванию, нарезанной в пользу причта находится: огородной 1 дес. и 244 саж., пахотной 22 десятины, сенокосной 13 дес. 1530 саж.». Уся земля була середньої якості, тому врожаю ледь вистачало на утримання причту на рік.

Отже, майновий стан, господарська та просвітницька діяльність причту храму Покрови Святої Богородиці не була в повному обсязі забезпеченою. Держава, звичайно, піклувалася про церкву, але це було суто символічно. Набагато вагомішою була допомога приватних осіб, які власним коштом підтримували парафію.

Пільтяй Н.М.,
науковий співробітник

• < Попередня
• Наступна >