Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Залишили по собі добру і світлу пам`ять

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Тепер до Бахмача і назад добираюся електричкою, бо їздити „Волинянкою” за таких цін на бензин – собі у збиток. При нагоді заводжу розмову з пасажирами, особливо з молоддю. Розповідаю про наш хутір Грушевий, про те, що тут жив і писав свої відомі на весь світ картини талановитий художник Микола Ге. Прикро, більшість про це нічогісінько не знає. Але трапляються такі, хто уважно слухає, перепитує, цікавиться. Завжди жалкую, що не встигаю розповісти про видатного земляка більше – подорож дуже коротка. Саме для допитливих, хто цікавиться минувшиною, славетними іменами наших земляків, подаю цей матеріал.


Перегортав записи власного архіву, натрапив на рядки: „ ... 10 жовтня 1884 року Лев Толстой зупинився на станції Плиски, вийшов з вагону і попрямував на хутір Іванівський на зустріч з Миколою Ге.” Про приїзд відомого російського письменника у наші краї знає на хуторі кожен. А тут виходить цікава дата – 135 років тому. То і вирішив познаймити читачів „Порадника”. Далі читаю: „Зустріч була приємною. За цей час, який побув Толстой на хуторі, вони декілька разів ходили у село Івангород на Ічнянщині. Лев Миколайович роздавав селянам книжки. Відвідав волосний суд. На честь того, що він побував у школі, у місті Ладан виготовили таблицю із написом «Тут, у 1884 році, відвідував школу Л.М. Толстой». На жаль, таблицю викрали на металолом. Потім відвідали лікарню. У лікарні він трохи посидів, відпочив і пішов собі з ціпком у руках. Розповідали, що лікар Олександр Ковальський, дізнавшись про це, не міг собі пробачити, що не поспілкувався із Толстим. Одного разу, коли письменник і художник проходили повз баштан, люди прийняли їх за сторожів. Це тому, що ходили в село робити печі і одягалися в простий селянський одяг. Пробув у Миколи Ге Лев Толстой всього 5 днів. 15 жовтня 1884 року Лев Толстой виїхав у Ясну Поляну. Про це Ге згадував у листі до Каменського: «Був у мене дорогий гість - Лев Миколайович Толстой. Чотири дні прожив з нами. Ми багато говорили: тихо, дружно, у злагоді».


Високо оцінив творчість митця і сам Лев Толстой: «Твори справжні, потрібні людству. Як картини Ге не загинуть, то своїм особливим шляхом завоюють собі визнання. Воно інакше і не може бути».


У Чернігівській глибинці зійшлися два однодумці. Обом їм подобалося рано вставати і їхати на поля, одягати селянський одяг, ходити за плугом, милуватися пасікою, де у пана Ге було до сотні вуликів. Проходжали садом, якого площа була один гектар. Цікаво, що майже всі печі в хуторі Іванівському були покладені художником Миколою Ге. Місцеві знали його добрим паном. Через роки і століття він таким і залишився в народній пам`яті.


Нелегкі роздуми про життя і мистецтво приводять М. Ге до Льва Толстого. Вони познайомились у 1882 році. Відтоді його ідеї митця-майстра слова справили на художника велике враження. Це знайомство переросло у міцну дружбу і приязнь. Ге стає послідовником вчення Толстого. Подібно своєму новому учителю, художник «виправляється» і старається вести трудове життя землеробника. Демократичні перетворення Ге знайшли тепер новий грунт, йому здалася дуже близькою критика Толстим тогочасної цивілізації, його непримиренність до всіх форм насилля та пригнічення.


Звертаючись до теми Євангелія знову, художник сприймає тепер боже слово з точки зору Толстого. Христос в пізніх композиціях Ге - простий чоловік, бідний.


У перші роки знайомства з Толстим художник більше працює фарбами в основному як рисувальщик і робить ілюстрації до народних оповідань Толстого. У кінці 80-их років Ге знову віддається мистецтву. Старіючий майстер переживає незвичайний творчий підйом. Він працює із радістю, жадібністю, до кожної пересувної виставки готує велике полотно.


У 1884 році художник пише портрет письменника Льва Миколайовича за письмовим столом у кабінеті Хамовницького будинку. Дуже рішуче виражена повна характеристика людини, цілком зануреної у працю. Толстой тут не стільки вчитель життя, наскільки людина неординарної глибини, душевної сили і уважності. Відтоді, з 1882 року, як вони познайомились, підтримували тісні взаємини і неодноразово зустрічалися, листувалися.


Завжди розповідаю про обох митців з пафосом, з піднесенням. Хоча, заради справедливості, мушу зізнатися, що вони все ж були не Богами, а людьми з притаманними їм гріхами.


Звернемося до спогадів відомого земляка, друга М. Ге. Івана Петрушевича: «У 1886 році повернувся із заслання і у Плисках, на вокзалі, зустрівся з Ганною Петрівною, дружиною Миколи Ге, розумною, шанованою жінкою. Ми зустрілися, як старі друзі, в очікуванні потяга. Вона попросила мене зайти з нею до дамської кімнати поговорити. Вона дуже постаріла з часу нашої останньої зустрічі, була дуже схвильована і почала розповідати про своє гірке життя. Відтоді як Микола Миколайович став провідником толстовського вчення, на її долю випало переносити всі ексцентричності Миколи Миколайовича в усіх дрібницях життя, що в її похилі роки і хворобі було нестерпно важко. Мені стало шкода цю бідну жінку, у якої з очей нестримно лилися сльози».


Так, Микола Миколайович і Лев Миколайович були великими людьми, та все ж скарги з боку їх дружин мали місце. Не нам судити цих велетнів мистецтва літератури і живопису. Вони залишили по собі добру і світлу пам’ять.


Юрій Вовкогон, хутір Грушівка

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове