Гортаючи сторінки рідного краю історії

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 25 жовтня 2019, 14:22

До книги „Рідне село” Володимира Соловецького редакція вже зверталася. За згодою з автором продовжуємо знайомити читачів „Порадника” з цікавими сторінками видання дослідника-аматора.

ПЕРІОД ПЕРШИЙ

Давній чоловік
господарювання – землеробство і скотарство.

Винахід воза і спорядження для коня сприяв жвавому пересуванню людей. На території Бахмаччини фіксують перебування носіїв декількох археологічних культур. Трапляються сліди проживання носіїв середньодніпровської археологічної культури, а також окремі знахідки багатоваликової культури на нашій території (кінець ІІІ – ІІ тис. до н. е.).

У II тис. до н. е. в північно-східній частині нашого краю проживали носії мар’янівсько-бондорихінської культури (нащадки Заселення сучасної Бахмаччини почалось ще в епоху палеоліту – близько 100 тисяч років тому. На берегах річок Десна, Сейм, Бахмач відомо більше 20 поселень епохи палеоліту (35–10 тис. років тому). В епоху палеоліту головною формою організації були первісні родові колективи – колективне полювання на великих звірів. Із кісток мамонта і шкір звірів первісні мисливці будували невеликі чумоподібні будівлі. Три таких будівлі і декілька відкритих вогнищ дослідили в одному з поселень епохи пізнього палеоліту в Новгород-Сіверському районі. Найважливішою пам’яткою світового значення є повністю розкопане поселення в селі Мізин Коропського району. Тут дослідили п’ять господарських комплексів, які складаються із житла, місця обробки каменю і кісток звірів, ям для зберігання з кістками і відкритих вогнищ. Тут знайдено 113 тис. кремнійових виробів, а також 4429 різних знарядь праці: наконечники, скребки, різці та інше. Мізинські знахідки не мають собі рівних у світовій археології.

На Чернігівщині відомо 20 поселень епохи мезоліту (10–7 тис. років до н.е.). У цей час було винайдено лук із кремнієвими наконечниками стріл; зросла роль рибальства.

Перехід до землеробства і скотарства почався в епоху неоліту (5–3 тис. років до н. е.), але мисливство і риболовля залишились. Запаси риби та інші запаси зберігали в глиняному посуді. У цей час почалося формування перших племінних угрупувань, започаткованих ще в мезоліті.

У північно-східній частині нашої області жили племена ямково-гребінчатої культури (IV–III тисячоліття до н. е.). Дослідження пам’яток епохи неоліту на межі нашого і Борзнянського району, знайдені там матеріали свідчили про існування в III тисячолітті до нашої ери тісних стосунків між риболовами епохи неоліту та землеробами трипільскої культури, про високий рівень економічного розвитку, який відповідав мідній епосі. Епоха бронзи (кінець ІІІ – початок І тисячоліття до н. е.) був часом, коли стрімко розвивались і перемогли виробничі формимісцевого неолітичного населення культури ямково-гребінчатої кераміки). Інша частина була заселена праслов’янськими племенами, створивши варіант східно-тшинецької культури. Поселення було повністю розкопане. Тут виявлені 32 побутові та 2 культові споруди. Будинки розташовувалися вздовж берега річки у два ряди, створюючи вулицю. Кожен з них нагадував собою побудову прямокутної форми, у яку входили два приміщення, площею 50–70 кв. м. Основу стін і даху складав дерев’яний каркас. Стіни обмазувалися глиною, дах накривався очеретом. Підлога була земляна, обмазана глиною. У помешканні проживала одна родина – 10–15 осіб. Свідченням землеробства тшинецьких племен є знайдені при розкопках відбитки на шматках глини зерен пшениці, ячменю і пов’язані із землеробством знаряддя праці – серпи, зернотерки. Одночасно із землеробством ці племена займалися скотарством, рибальством. Поряд знайдені залишки бронзового лиття.

У І тис. до н. е. отримало широке розповсюдження залізо. Знаряддя праці із заліза значно досконаліші від кам’яних та бронзових. За таких умов економічної нерівності виникає перше державне об’єднання в VII–IV столітті до н. е. під керівництвом іраномовних скіфів, які прийшли зі сходу. У середині І тисячоліття (особливо в VI–III столітті до н. е.) на берегах річок Сейм, Бахмач, Борзенка поселилися землеробсько-скотарські племена скіфського об’єднання, їхні кургани, городища й поселення відомі на території Бахмача-2 (Гора, Розрізана могила, Скотомогильник та ін.).

Проводилися розкопки юхновського городища. Воно було обнесене міцними дерев’яними стінами з двома вежами. Це були три великих будинки (довжиною по 40 метрів) для декількох сімей. Скіфи також добували залізо, кували, ткали, обробляли шкури. Подальший їх розвиток призвів до виділення багатих сімей.

На початку І століття до н. е. з’явилися поселення ранніх слов’ян, які займалися землеробством, а пізніше скотарством. У VII–VI столітті до н. е. відбувається їх інтенсивне розселення на території області й району. На територіях відбуваються об’єднання літописних сіверян. До ІХ століття н. е. у північних слов’ян-сіверян закріпляються феодальні відносини. Відбувається об’єднання племен полян, древлян і сіверян у велике політичне державне об’єднання. Завершується процес утворення давньоруської феодальної держави – Київської Русі, територія якої розташовувалась від Прибалтики до Чорного моря, від Карпат до Волги.

• < Попередня
• Наступна >