Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Пам’ять через десятиліття

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Наша держава в нинішні часи переживає один із найтяжчих етапів свого розвитку, оскільки ситуація, що склалася на Сході країни, може перерости у світову війну. Тому давайте пам’ятати, до чого можуть призвести такі події, адже не так давно завершилася Друга світова війна.


28 жовтня 2020 року Україна відзначає 76-ту річницю з Дня вигнання нацистських окупантів з України. Цьому передувала і не менш важлива подія для історії нашого міста, оскільки м. Батурин було звільнено 6 вересня 1943 р. До цієї події військові та мирне населення пройшли досить тривалий і нелегкий шлях.


22 червня 1941 р. Німеччина перейшла кордон Радянського Союзу і, долаючи опір Червоної Армії, за дуже короткий час окупувала значну частину західних областей країни, на цьому вони не зупинилися і продовжили окупацію. Уже в липні 1941 р. німецькі війська наблизилися до Чернігівщини, і саме на цій території тривали довгі та запеклі бої між захисниками та окупантами.


9 вересня радянські військові відступають від Чернігова, і цього ж дня фашисти вриваються до Батурина.


Вони по-звірячому розправлялися з активістами селища, 44 особи були розстріляні. Крім того, місцеве населення вивозили до Німеччини, до їх числа потрапило 75 юнаків та дівчат.


Цілих два роки жителі Батурина були змушені терпіти муки неволі. Вони могли думати лише про одне: «коли це все завершиться, коли нас звільнять?». І ось настав той час. Унаслідок успішних наступальних дій військ Центрального фронту, у складі якого з серпня 1943 р. знаходилася 70-та гвардійська стрілецька дивізія, 203, 205 та 207 полки цієї дивізії відзначилися у боях за наш рідний Батурин.


6 вересня 1943 р. о 9 годині після дводенних боїв Батурин раз і назавжди визволили від окупантів. За звільнення Батурина віддали життя 117 солдатів та офіцерів Радянської Армії.


У битві за визволення України брали участь мільйони воїнів. Серед них були і жителі Батурина. 1200 осіб пішли на фронт захищати свою рідну землю від фашизму. З них кожен третій за військові подвиги був нагороджений орденами та медалями, 380 батуринців не повернулися до своєї рідної домівки.


За героїзм, проявлений в боротьбі з окупантами, наші земляки отримали високі звання. Серед них звання Героя Радянського Союзу за визволення України удостоєний капітан Кадун Микола Васильович (1919 – 1944), повного кавалера ордена Слави – старшина Буток Володимир Георгійович (1925 – 1970). Цю нагороду, яка для нього була першою, він отримав саме за визволення України. Звання підполковника посмертно отримав Прокіп Пилипович Корнієнко, який під час оборонних боїв залізничної станції Опухлики на Псковщині був смертельно поранений.


Як пам’ять про ті події, на території Батурина встановлені пам’ятники, присвячені героїзму нашого народу, проявленого під час жахливої війни.


На околиці Батурина, на автостраді Кіпті - Глухів - Бачівськ, установлена бойова гармата – безпосередня учасниця тих далеких подій. Саме на цьому рубежі в 1941 році 21-ша Армія Південно-Західного фронту в складі 28-го, 66-го та 67-го стрілецьких корпусів вела жорстокі кровопролитні бої з переважаючими силами німецької армії групи «Центр».


На високій лівій терасі швидкоплинної ріки Сейм височить пам’ятник, на якому прикріплені 15 зірок. У далекому вересні 1943 року 15 молодих воїнів, випускників Барнаульського військового училища, віддали свої життя за звільнення Батурина під час форсування річки, яка стала свідком їх героїзму.


Як пам’ять про героїзм наших земляків, які віддали своє життя за Батьківщину, у 1975 р. було встановлено пам’ятник «Курган Слави» (автор І. Коломієць).Їхні імена назавжди залишаться в нашій пам’яті та наших серцях.


У центрі міста, на території Батуринської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ім. Григора Орлика, установлений пам’ятник нашому земляку, Герою Радянського Союзу Миколі Васильовичу Кадуну, який загинув у боях під м.Тирасполем. Його мужність і героїзм стали прикладом для багатьох молодих людей у їх житті.


Спливають роки. Ми все далі від грізних подій Другої світової війни, і тільки пам’ять та пам’ятники героїчного подвигу українського народу не дають нам право на забуття. Війна згуртувала український народ - і він переміг ворога. Сьогодення нам показує, що події на Сході України, а саме агресія РФ проти України може розв’язати ще одну кровопролитну війну, яка може перекинутися на увесь світ. Тому нам необхідно знову згуртуватися для боротьби з ворогом. Будемо сподіватися, що вся ця ситуація досить швидко вирішиться. Саме перемогою наших бійців, які знаходяться на Сході нашої держави і борються за незалежність України з агресором.


Ці події знову нам нагадують про єднання, щоб зберегти свою державу і жити в ній під мирним небом.


Андрій Батюк,
завідувач відділу археології
НІКЗ «Гетьманська столиця»
На фото. Курган Слави. Автор - Інна Коломієць. 1975 р. м.Батурин.

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове