Тиф та голод у Батурині у 1921-1924

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 04 грудня 2020, 10:24

Епідемія, карантин, пандемія – найвживаніші слова в нашому спілкуванні, в радіо- і телепередачах, на шпальтах газет. А днями багато говорили про голод. Якраз на сполучення слів, які винесені у заголовок статті, звернув увагу наш позаштатний кореспондент  Микола Терех. Запропонував висвітлити події майже сторічної давнини, які котримсь чином перегукуються з проблемами сьогодення.

У кінці 1920 року епідемія “іспанки” залишила територію Батуринської медичної дільниці, але на зміну прийшли тиф та голод. Особливо великого поширення набули поворотний тиф (переносник збудника — воша) та ендемічний (кліщовий) — переносник збудника — кліщі. Не набагато менше хворіло населення в Батуринській волості на черевний, плямистий та поворотний тиф.

Ситуація у лікарні склалася, як скрізь: не вистачало ліків та їжі, хворі помирали від хвороб і поганого харчування, від голоду.

На базі Батуринської лікарні працює тифозний барак на 20 ліжок. Хворих обслуговує 9 чоловік персоналу, в т.ч. фельдшер і акушерка. Лікар Окерблом Леонід Митрофанович у 1920 році загинув від рук бандитів. Тому весь тягар лікування хворих у Батуринській лікарні ліг на плечі середньої і молодшої ланки медичних працівників.

З 1919 року на посаді фельдшера Батуринської лікарні розпочав працювати Кисіль Микола Андрійович, який у тяжкий час розрухи керував Батуринською медичною дільницею. Наступного року братом милосердя працює Тесля Яків Григорович.

У 1921-му до Батурина переїжджає з Харкова Кисіль-Рибалова Таїсія Вавиловна, яка займає посаду фельдшера-акушера. Восени того ж року до виконання обов’язків головного лікаря Батуринської медичної дільниці приступив Дуброва Василь Іванович.

З впровадженням нової економічної політики (березень 1921 р.) у лікарні вводиться плата за ліжко з нетрудового елемента із розрахунку 0,5 пуда жита за день, аналізи крові – 400 тис. крб., сечі – 320 тис. крб.

Сільська лікувальна мережа, в т.ч. і Батуринська лікарня на 20 ліжок, переводяться на місцеві бюджети: продукти харчування, паливо і все інше необхідне для роботи закладів повинні надавати (заготовляти) волосні і сільські сходи та виконкоми, фактично сама громада.

Приміщення лікарні не мало змоги вмістити всіх хворих, тому на засіданні Батуринського райкому КП(б)У 4 травня 1921 року розглядалось питання про переведення тифозного бараку в будинок Кочубея. Після обговорення пропозицію відхилили з міркувань, що сад Кочубея має історичне значення і є місцем відпочинку та прогулянок місцевих жителів та гостей.

Станом на 15 вересня 1921 року в Батуринський народній лікарні лікувались і було “зачислено 8 человек на довольствие”. У той час на медичній дільниці працюють: у Батуринській лікарні – лікар Дуброва В.І., фельдшери Скляр В.В., Кисіль М.А., фельдшер-акушерка Кисіль Т.В. У Митченках – фельдшер Ганжола І.П.,у Пальчиах – Сущенко А.І., в Обмачеві – Тесля К.В., у Красному –Руденький М.А.

При районних відділах охорони здоров’я, в тому числі і при Батуринському, створюються комісії і дільничні санітарні ради по боротьбі за чистоту, до яких входили, окрім лікаря, представники місцевих виконкомів і виборні від сільських сходів. Вони організовують тижні чистоти, тижні праці, тижні водопостачання, банні тижні, медичні суботники, тижні допомоги хворим і пораненим червоноармійцям. На них проводиться повсюдне чищення осель, дворів, вулиць, колодязів, ремонт лазень, придбання мила для лікарень, санітарна обробка всього населення і т. д. Видається «Инструкция о порядке проведения Недели борьбы с вензаболеваниями и проституцией» (12 травня 1921). Організовуються червоні кутки (хати-читальні), де медичні працівники проводять з жителями навчання з санітарної освіти. Жінки-медики розглядають питання гігієни людини, венеричних та жіночих хвороб, гігієни вагітності, абортів та інше.

Ініціативна і по-справжньому мужня робота медиків та населення сприяли зниженню інфекційної захворюваності. У 1922 році почався спад епідемії, хоча число хворих залишалось ще досить значним.

Відомість захворюваності на ґрунті голоду по медичним дільницям Конотопського повіту з 1-го січня по 1-е червня 1922 року.

У червні місяці 1922 року проведені Конотопські окружні курси медиків, які проходили в м. Батурин. Вони були в числі перших курсів, на яких медичні працівники навчались та переймали досвід боротьби з епідеміями тифу.

Микола Терех,
науковий співробітник
НІКЗ “Гетьманська столиця”

На знімку: Конотопські окружні курси медиків у Батурині, 1922 рік. Двох наших земляків вдалося ідентифікувати - у верхньому ряду: з позначкою ”1” - помічник лікаря Батуринської лікарні М.А. Кисіль; внизу з позначкою „2” - помічник лікаря з села Бочечки на Конотопщині П.І. Заболотний. (родом із с. Обмачів)

• < Попередня
• Наступна >