Архіви Розумовських

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 22 жовтня 2021, 10:31

Попередні публікації із Батуринського Національного заповідника читач сприйняв схвально і надійшли прохання цю практику продовжити. Надаємо слово ще одній фахівчині з історії Гетьманської столиці Юлії Фурсовій. 

Родинні архіви представників української політичної еліти доби Гетьманщини є важливим елементом для розуміння історії нашої держави. У них яскраво віддзеркалюються побут, господарська діяльність, інтелектуальне оточення, різні сфери життя відповідної родини. Буремні події ХХ ст. залишили негативний відбиток на долі родинних архівів. Вони гинули у вогні світових воєн, а у кращому випадку – розпорошувалися, змінювали господарів та місця зберігання. До переліку втрачених архівних скарбів сміливо відносимо і сімейний архів гетьманської родини Розумовських, який заснував гетьман України Кирило Григорович.

Після смерті гетьмана у 1803 р. архів розподілили між його нащадками. Існують відомості, що частина архіву вивезена його сином Андрієм за кордон. Незначна частина потрапила до нащадків гетьмана по жіночій лінії – до Яготинського маєтку Рєпніних-Волконських. За існуючими описами Яготинського зібрання ХІХ ст. Рєпніних-Волконських у маєтку зберігався цінний архів з багатою збіркою українських історичних документів.

Частина гетьманського архіву могла бути розподілена і між іншими нащадками. Ці документи зберігалися у їхніх маєтках, які згодом продали іншим власникам. Так, у с. Хитці Гадяцького повіту, що в середині ХІХ ст. належало графині Гендрик, зберігалися документи колишнього власника маєтку. Про них у часописі «Киевская старина» за 1886 р. надрукована розвідка М. Бакая «Уцелевшие остатки архива К.Г.Разумовского». У ній дослідник наводить короткий опис віднайдених документів XVIII сторіччя: «Сохранилось 5 фолиантов без заглавных листов в 500 и более страниц, заключающих в себе подворную опись крестьянского имущества некоторых сел Гадячского и Зенковского уездов».

Пошуками гетьманського архіву займалося чимало істориків. Долю гетьманського архіву частково дослідив В. Іконніков у книзі «Опыт русской историографии», що вийшла друком у кінці ХІХ ст., де зазначив, що частина сімейного зібрання гетьмана потрапила до його нащадків – Васильчикових. Дійсно, під час написання у ХІХ ст. О. Васильчиковим п’ятитомної книги «Сімейство Розумовських» важливою джерельною базою для висвітлення приватного життя гетьманської родини стали саме документи з родинного архіву.

Ще одну частину архіву, зокрема приватного листування гетьмана, зберігали у родині Воронцових. Її опубліковано у збірці «Архив князя Воронцова». Можемо припустити, що частина архіву гетьманської родини залишилась у Батурині. У книзі Ф.Шилова «Записки старого книжника» існують відомості, що для автора книги на початку ХХ ст. з Батурина вивезені розкішні меблі та предмети інтер’єру з палацу Розумовського, архів гетьманської родини, листування та різні папери.

Пошуку та зібранню сімейного архіву приділяв увагу і правнук гетьмана, Каміл Розумовський. Він у 1907 р. видав книгу німецькою мовою. Це видання стало цінним джерелом для вивчення вподобань і мистецьких смаків родини Розумовських та вмістило перелік книг з родинної бібліотеки, спогади та альбоми представників родини Розумовських. Варто зазначити, що сьогодні у приватному архіві прямого нащадка гетьмана Грегора Розумовського зберігається значна частина родинного документального зібрання. Гетьманські універсали та листування гетьмана з сином Андрієм упорядковані та опубліковані Світланою Потапенко у окремому двотомному виданні «Віденський архів гетьманського роду Розумовських».

Подальше дослідження та пошук архіву гетьманської родини є актуальним і потребує ґрунтовних та тривалих наукових пошуків.

Юлія Фурсова, завідувач відділу
НІКЗ «Гетьманська столиця»

• < Попередня
• Наступна >