Останні публікації
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
- Повідомлення про оприлюднення проєкту рішення виконавчого комітету Бахмацької міської ради «Про встановлення тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування»
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
«Спогади старого адвоката»
/ 0
- Деталі
- Категорія: Історія з життя
- Опубліковано: П'ятниця, 11 лютого 2011, 13:33
Діти наші, діти…
(Продовження, початок у №5)
(Продовження, початок у №5)
У результаті нового, колегіального, розгляду справи суд рішенням від 27 квітня 1999 року в позові відмовив. Крім тих обставин, на які посилалася відповідачка, він звернув увагу на чомусь раніш не помічений аспект справи. У законодавстві, на яке посилалися сторони й суд при першому розгляді справи, мова йде про випадки протиправного утримання дітей. Тобто у К. близнята перебувають на законних підставах, бо вона визнана їх опікуном. Без будь-якого обмеження у часі. І щиро жаль, що не прийнято називати прізвища суддів (реклама!). Але які ж вони в даному випадку молодці, звернули на це увагу!
Позивач не заспокоївся – оскаржив це рішення до суду другої інстанції. Натискав на те, що К. з виходом на пенсію опиниться у досить скрутному матеріальному становищі і буде нездатна забезпечити дітей матеріально. Ухвалою Судової колегії в цивільних справах Чернігівського обласного суду від 1 червня 1999 року скарга Ю. визнана необґрунтованою і залишена без задоволення, а рішення райсуду від 27 квітня 1999 року – без змін.
Непомітно минули роки. Нещодавно, наважившись урешті записати і, по можливості, опублікувати спогади про цікаві справи, до яких був причетний, зв’язався з К. Зустрілися. Запитував, чи не заперечуватиме вона проти оприлюднення її історії, бо ж у Тиниці одразу її «вирахують». Ні, не заперечуватиме, якщо, звичайно, обставини справи не будуть перекручені. Обіцяв, що такого не станеться. Поговорили про труднощі виховання підлітків (в автора онук лише на кілька місяців молодший за двійнят), про їх неслухняність, про негативний вплив на виховання підлітків сучасного телебачення – тем, спільних для покоління дідів та бабів, виявилося з надлишком.
- Ну, а як стосунки з батьком дітей? – питаю.
- Війна! Я, правда, перемагаю – ось подивіться документи, але так гірко на душі. Аліменти платить мізерні – навіть батьківських прав позбавлений через це, а діти ж до 9-го класу пішли, інформатику вивчають, а комп’ютера немає. А тепер, чую, такий час, коли комп’ютерна неграмотність навіть більше ніж загальна. Як же вивчати інформатику без комп’ютера?
Знову, як багато років тому, вислуховую сумну розповідь К., оглядаю документи. Картина та ж – Ю. так і не став справжнім батьком. Переселився, здається нелегально, у близьку до тих місць на Волині, де мешкав з батьками, Білорусь. Улітку 2006 року намагався вкрасти дітей, запевнивши тещу, що проїде з ними на день-два до Києва на екскурсію, познайомити із пам’ятками столиці. Насправді ж із Києва повіз дітей не додому, де вже металася у тривозі К., а спочатку до своїх батьків, де їм не дуже-то й зраділи, і далі – до Білорусі. Там, мабуть, розраховував отримати квартиру на багатодітну сім’ю. Бо в жінки, з якою одружився, також є двійко своїх приблизно такого ж віку. Щоправда, місце знаходження дітей не одразу, але повідомив.
К. із теплотою згадує начальника служби у справах неповнолітніх Бахмацької райдержадміністрації Смаглюк І.Г., яка, ледь довідавшись про справжнє місце знаходження дітей, звернулася із офіційним листом до відповідного прокурора у Білорусії. І його втручання виявилося досить ефективним – незабаром діти були повернуті на Волинь. Звичайно ж нелегально, як і до Білорусі вивозилися. До Тиниці ж від колишніх сватів довелося перевозити самій К.
Із чималого жмуту паперів більша частина – це листування із різними підрозділами державної виконавчої служби з приводу стягнення аліментів на дітей. Ось, наприклад, довідка цієї служби від 07.11.06 № 5700: «Видана гр.. К. … про те, що вона дійсно не отримує аліменти від Ю. … за період з 01.05.2006 р. по 01.11.2006 р. включно, так як боржник ухиляється від сплати аліментів. За даний період було нараховано (не плутати з «виплачено» - Е.Р.) аліменти в розмірі…», далі наводяться суми від 201 грн.75 коп. (найбільша) до 173 грн.59 коп. (найменша). А з довідки того ж органу від 14.05.2007 № 2001 вбачається, що в подальшому аліменти взагалі не стягувалися.
Урешті рішенням Любашівського районного суду Волинської області, тобто за останнім відомим місцем мешкання Ю., від 2 червня 2009 року він позбавлений батьківських прав. Суд послався на те, «що відповідач не виконує своїх батьківських обов’язків, матеріальної допомоги на утримання неповнолітніх дітей не надає, вихованням не займається, з дітьми не зустрічається, їх долею не цікавиться…» Ю. до суду двічі не явився, рішення не оскаржив.
К. одержує державну допомогу на сиріт. Наче б усі повинні бути задоволеними й посміхатися. Правда торжествує? Так то воно так, але трішечки не так. Поки надійшло таке рішення, з К., як то кажуть, відро крові вицідили. Не так швидко робиться, як мовиться.
Питання порушувалося Бахмацькою райдержадміністрацією ще в 2006 році, коли намагалися якимсь чином «притиснути» Ю. через прокуратуру. І в Бахмачі, і в Білорусі «відписалися»: складу злочину нема, питання про позбавлення батьківських прав К. має змогу порушити й сама. У лютому 2007 року був складений висновок органу опіки та піклування про позбавлення Ю. батьківських прав. У липні райдержадміністрація звернулася з таким позовом до місцевого суду, але ця заява була повернута через порушення правил підсудності – треба звертатися до суду за місцем проживання Ю. (Листування з прокуратурою тривало).
Урешті, уже в 2008 році, позов був-таки оформлений від імені К. до Любашівського райсуду Волинської області. Проте якщо добрий мій читач вважає, що це вже був кінець митарствам, то він глибоко помиляється. Позивачка оплатила судові збори в Бахмацькому відділенні Ощадбанку на рахунок Бахмацького ж місцевого бюджету. А треба було на рахунок тамтешнього. Крім того, суддя вважав, що додані до позовної заяви копії документів належним чином не посвідчені.
К. усунула ці недоліки: вдруге провела необхідні виплати, посвідчила й відіслала копії. Тепер у Любашівському суді вирішили, що справу має вирішувати Бахмацький суд. К. довелось скаржитися до Волинського апеляційного суду. Його ухвалою від 11 березня 2009 року справа остаточно була повернута до Любашівського райсуду, де в червні нарешті вирішена.
Незрозуміло лише, чому опікун повинна бігати й відстоювати свої права, чому вона шукає права, а не навпаки – права шукають її.
І ще: чи не знайдеться на Бахмаччині трохи заможніша людина, яка подарувала б підопічним К. комп’ютер? Хай не найновіший, але придатний для навчальних цілей.
Е. Рохін, м. Бахмач
Детальніше...